Слово-це чари,які манять нас своєю красою. Словом можна подарувати усмішку,можна поранити душу. Як каже народна мудрість:"Слово- не горобець,вилетить - не спіймаєш". І я погоджуюсь з цим прислів'ям,бо коли скажеш щось погане людині,то образиш їі. І вона може пробачити тобі і навіть забути,але рубець на серці залишиться.Нам потрібно стежити за нашою розмовою і за нашими словами. Адже,людям може бути не приємно,як ми розмовляємо з ними. Тому дбаймо про красу нашої мови!
Думаю про тебе щомиті. Ця традиція в нашій сім'ї ще з діда-прадіда.
Це восьмий вірш,який написав Шевченко"У Казематі".У кожному слові відчувається тепло для своїх батьків.Нібито у цьому творі все просто та легко,але у ньому є потаємні моменти.У цьому вірші він милується своєю матір*ю,дочкою.Йде мова про травневий вечір,як щебече соловей,плугатарі повертаються з поля
Треба говорити, але інколи мовчати!
по¬ - префикс , роз ¬ - префикс, мальов ∩ -коринь , ов, ув, ал, ∧ - суфикс , и- закинчення