-Привіт
-Привіт
-Куди йдеш?
-у бібліотеку за улюбленою книжкою.
-А яка твоя улюблена книжка?
-Моя улюблена книжка .........
-Добре, дозустрічі
-Дозустрічі.
Сьогодні я потрапив у інший клас. Дітей було ну дуже багато. Але серед них був один хлопець. Він був надзвичайно спокійним, порівняно з іншими, і дуже кумедним. Після перерви я познайомився з ним. Виявляється ми живемо навпроти. Звуть його Максим (наприклад). Він виявився надзвичайно хорошим і вірним другом, який вміє зберігати секрети.
Я завжди подорожую з метою. І так я досягаю перемоги. Я знаю, що коли ти подорожуєш без мети-подорожувати стає нудно. А коли ти розумієш що ти йдеш у подорож нізачим ти збиваєшся з пантелику.
Я завжди подорожую з метою!
7б..6 зв.
о-гол.ненагол.
п-приг.гл.
е-гол.наголош.
н-приг.м*який
к-приг.гл.
и-голосн.ненагол
маэ 3 скл.
Кажуть, що поет формується у дитинстві. Маленька тендітна дівчинка мріяла про надзвичайну дивну казку (вірш «Мрії»). Вік лицарства і шляхетних вчинків приваблював не одне покоління юних романтиків. Однак у Лесі Українки своє бачення доби мужніх воїнів, лицарських турнірів: Тільки дивно, що не принци. Таємницею укриті. Не вродливі королівни Розум мій очарували. Дівчинка гортала малюнки лицарських романів. Її приваблювати не переможці лицарських поєдинків, котрі «промовляли люто “Здайся!”», а переможені. Нехай вони і «розпростерті», до землі прибиті списом, але з уст зривається горда відповідь: «Убий, не здамся!» Маленька дівчинка Леся вже тоді, в пору свого дитинства, поважала силу духу, справедливість. Вона поважана тих, хто навіть під загрозою смерті не хотів здаватися. Можливо саме в них вона вчилася великої мужності. Ця мужність знадобилася їй у житті, допомагала боротися з власною недугою та життєвими негараздами. В іншому вірші «Як дитиною, бувало» маленька мрійниця Леся виступає мужньою і гордою дівчинкою. Гулі від падіння не викликати сліз. Вона тихо вставата і ніколи не скаржилася на біль від забиття: «Що болить?» — мене питали. Але я не признавалась — Я була малою горда, — Щоб не плакать, я сміялась. Такою була поетеса в дитинстві. Вона поважала в людині гордість і силу духу. Сльози Леся, як і лірична героїня вірша, вважала слабкістю. Але минув час, і вже доросла Леся переглянула свої погляди. Щоб не скінчилася драматична ситуація злим жартом або не зірвалося з уст в’їдливе зауваження: Безпощадній зброї сміху Я боюся піддаватись, І, забувши давню гордість. Плачу я, щоб не сміятись. Характер Лесі Українки сформувався в дитинстві. Просто з дитинства вона ввійшла в літературу — як символ мужності, стійкості, нездоланності людського духу.
