МАЙБУТНІЙ ЧАС
<span>Правда й кривда в вічному двобої, так було, так буде у віках .
</span><span>Устане ще день яснобарвний, умиється сонце росою .
</span><span> Я нині знову буду говорити про почуття високі і святі.
</span> МИНУЛИЙ ЧАС
<span>Подруга розповiла про все, ще вiдбувалося у школi за моєї вiдсутностi.
</span><span>Мої батьки подарували менi кошеня на день народження.
</span>Я водила свою кiшку у лiкарню минулої середи.
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
<span> Розплющую очі і раптом бачу глибоке небо і віти беріз.
</span><span>Ви стоїте на високій кручі і бачите, як котить свої хвилі тихий і лагідний Дніпро.
</span>Ці природні фарби не псуються з плином часу, через це давні малюнки намалювали наші далекі предки, що жили в епоху палеоліту.
Чайка летить, річка вирує, учень читає, учитель навчає, ключем відкриєш, човен пливе, чемпіон перемагає, чижик щебече
Моя зустріч з Алісою в країні чудес
Одного разу я пішла в ліс. Зустріла я там Алісу з повісті-казки "Аліса в країні чудес.
Я здивувалася:
-Як це могло статися?
Я підійшла до неї і сказала:
-Привіт, Алісо, давай будемо дружити?
Дівчинка сказала:
-Добре. А як тебе звати? Мене звати Аліса.
-А мене звати (своє ім'я напишеш).
-Зрозуміло. Ой, вибач, мені час повертатися додому. Ще зустрінемося. Бувай.
-До зустрічі, Алісо!
Ответ:
Настає зима , і світ змінюється навколо . Морозним подиком вона зачаровує природу . І все навколо завмирає. Зима встелює промерзлу землю білою сніговою ковдрою . Моря , озера та річки сковує вона товстою кригою . Зима зачаровує нас своєю красою . Коли вночі спостерігаєш , як великі сніжинки падають з неба та кружляють у світлі ліхтарів , душа завмирає.