Вересневий день яка чудова пора.Якось йдупо стежинки й милуюсь якы гарни вбрани дерева ,чудови лиси.Осинь дивовижна пора красива ,яскрава,барвиста.
<span>Літо – це час, який навмисне придуманий для відпочинку. Я так вважаю. Влітку можна відпочивати на природі: на морі, на березі річки, озера, в лісі, в парку або на галявині. А можна відпочивати просто у своєму дворі, на дачі,у затишному куточку. Влітку добре: навколо зелено, квіти. Вечори теплі, світлі, темніє пізно. Цього літа я відпочивав на природі. Ми з батьками виїжджали на берег Дніпра та жили там у будиночку на базі відпочинку. Поруч ріс сосновий бір з високими, золотистими соснами. Там добре було гуляти в сонячні дні. Тато з іншими рибалками ловив у ріці рибу на різні вудки. Він вставав дуже рано, ще тільки займалася зоря на небі. Він будив мене, я сам його просив це робити, тому що хотів з ним на риболовлю. Вранці вода у Дніпрі була тиха. Вона блищала, як дзеркало. Ми ловили рибу, але небагато, бо це була більше спортивна риболовля, ніж добування риби. Удень я відсипався після риболовлі, а потім виходив гуляти. Увечері я ще допомагав татові та мамі смажити шашлики на вогнищі. Ще ми часто брали човен на базі та каталися по озеру. Я навчився гребти дерев'яними веслами! У мене виходить не гірше, ніж у мами. Ми брали в човен своїх знайомих, тітку, яка відпочивала в сусідньому будиночку, її доньку Лізу. </span><span>Той час літніх канікул, що я не проводив на природі, я провів у місті, у себе вдома. Я грав у комп'ютерні ігри, читав книжки та журнали, їздив на пляж, спілкувався з друзями. Мені сподобався мій літній відпочинок. </span>
«Інтермеццо» Коцюбинський
Безсполучникові:
1. Ти не тільки йдеш поруч зо мною, ти влазиш всередину в мене. [ ],[ ].
2. Приходив той прекрасний брат смерті і брав мене до себе — люди і там чигали на мене. [ ]-[ ].
3. Я не почув тиші: її глушили чужі голоси, дрібні, непотрібні слова, як тріски і солома на весняних потоках... [ ]:( )...
4. Як тільки бричка вкотилась на широкий зелений двір — закувала зозуля. [ ]-[ ].
Складносурядні:
1. А вдень я здригався, коли чув за собою тінь від людини, і з огидою слухав ревучі потоки людського життя. [ ],[і].
2. Вони замкнуться за мною, і надаремне клацати буде кістками залізна рука? [ ],[і]?
3. Так взяв, знаєте, в пальці чудову сочисту сливу,і почув в роті приємний солодкий смак... [ ],[і]...
Складнопідрядні:
1. Мене дратувала непевність, що тремтіла в мені.[ ],(що).
2. Ви бачите, я навіть не червонію, лице моє біле, як і у вас, бо жах висмоктав з мене всю кров. [ ],(бо).
3. Тоді як Оверко чистий сангвінік і на все накидається осліп, наче перед червоними очима вічно висить у нього рожевий туман.[ ],(наче).
Юлько-підмет, витягнув-присудок, уперед-обставина, руку-додаток, зі шпаргалкою-додаток
Курсанте, слухаче, Віталію,Петре,вчителю, Ірино,командире, Семене Семеновичу.
