-Привіт
-Привіт
-Чого чикаеш від нового року
-Подарункив,катаня на ковзанці.А ти ?
-Я фєрверк, ліпленя сніговика, коляди
-Здорово а давй завтра зустринемось на ковзанці
-Давай! До зустрічі
-Бувай
Якщо залишатись бездіяльним і чекати покращення в житті, справах і тд., ситуація може лише погіршитись.
Перші теплі дні. Скоро птахи оповістять про прихід весни-красуні. Сніжок розстанне і буде зустрічати її веселим журчанням. Люди скинуть важкі шуби, теплі шапки й шарфи й будуть насолоджуватися теплим весняним сонечком. Навколо почне зеленіти трава. У садках та по парках в квіти вберуться дерева. Настануть довгожданні свята.
Запорізька сечь- це велика козацька вольніца.Казакі вміли тільки "... гуляти палити з рушниць" .Тому в Запорізькій Січі було передмісті, де були лавки, пекарні, шаткують кузніци.Сама Січ ділилася на курені в яких були свій отаман, свій запас провізії, свій кашовар. Але все козаки підпорядковувалися вибіркового отаману, який вибирався зі своїх же запорізьких казаков.Все важливі питання вирішувалися на загальному собраніі.ему треба було сказати: "Вірую в Христа і святу Трійцю" і перекрестіться.Запорожци вірили в бога, молилися в церкві.Очень жорстокі були закони в Сечі.За злодійство козака прив'язували до ганебного стовпа і кожен, хто проходив повз, був зобов'язаний вдарити його палицею. Від цих ударів злодій помирав. Боржників прив'язували до гармати і він сидів так, покап хтось із друзів його не купував его.Жесточайная кара за вбивство: виривали яму, садили туди вбивцю, а зверху ставили труну з убитим. Потім обох засипали землёй.В кожному запорожці був дуже сильний дух товариства і патріотизму. "Немає уз святіше товариства", - так говорив Тарас Бульба.Главним заняттям запорожців була война.Оні були нещадні до врагам.Тарас вбив свого сина, коли дізнався, що він зрадив товаришів, а значить став врагом.Суровие закони, невибагливий побут - це гартувало казкаков.Оні ставали хоробрими воїнами, захисниками віри і вітчизни.
Колись моя подруга запросила мене до парку. З самого початку я не дуже хотіла іти гуляти, але всетки ж моя подруга мене переконала. Коли ми вже зустрілися у парку , ми вирішили піти у магазин щоб купить собі попити. Але коли ми зашли у магазин я побачила стареньку бабусю якій не хватало грошей на хліб. Ми з подругою вмить додали бабусі гроші , але бабуся не хотіла іх брати..... Потім коли бабуся побачила шоколад вона зовсім заплакала , тому що останній раз вона його іла 3 роки назад. Ми незвертаючи уваги взяли шоколад та хліб , потім коли бабуся вийшла з магазину ми іі віддали пакет з продуктами , і в той момент бабуся заплакала , після цього ми з подругою завжди допомагаемо , чим тільки зможем.
