Главный герой романа — «благородный разбойник» Владимир Дубровский — несколько романтизирован Пушкиным, но почти все остальные образы романа — от помещиков и продажных чиновников до крепостных крестьян — даны с большей реалистичностью.
Завязка романа — ссора двух друзей-соседей. Кульминация — признание француза-учителя в том, что он Дубровский, что он любит Машу и ради нее прощает Кирилу Петровича. Развязка -отказ Маши сбежать с Дубровским, поскольку она уже обвенчана с князем Верейским.
Хотя принято считать, что «Дубровский» — это роман (широкая картина отображенной действительности, многоплановость, историчность, сюжетная занимательность подчинены социальной проблематике), по объему это скорее повесть. В основу сюжета Пушкин положил эпизод из жизни «белорусского небогатого дворянина» Островского (по имени которого и назывался первоначально роман).
<span>Идея романа — в осуждении произвола, деспотизма, подхалимства и в утверждении главных человеческих ценностей — чести, справедливости, верности данному слову.</span>
Мудрым , смелым , верующим , и хорошим друглм
За жанром це балада. І хоч у цій баладі є елементи фантастики (втоплена княгиня піднімається з дна озера і розповідає свою трагічну історію), але в основу покладені реальні факти боротьби польського народу за свою честь і незалежність. Сюжет поеми нескладний. Один із польських панів, діставши у спадок маєток з озером Світязь, вирішив розгадати таємниці, пов'язані з цим озером. Кажуть, там сила нечиста гуляє, Бенкети в озері править. Хто проти ночі про це повідає — Страшно і слухати навіть. Часом пори там почуєш нічної Поклики й грім під водою, Стогін жіночий і брязкання зброї, Вигуки дикого бою. Збудував пан довгі човни й велів закинути рибалкам в озеро невід, звідки виплила чарівна, незвичайної краси дівчина, польська княжна, й розповіла, що Тут, де сумні простягаються піски, Аїр росте та купава, Місто колись було сповнене блиску, Пишна Туганів держава. Місто це було прекрасне й квітуче. Але ось по Литві прокотилась тривога: із Росії наступає цар, військо його оточило місто. Князь Мендога, не маючи сили боронитися, написав листа до князя Тугана — батька дівчини — з проханням допомогти: Княже, рятуй! Поможи, бо загину. Сила іде нездоланна. Батько вагається, бо незахищеними залишаються діти й жінки, а поділити своє військо не може, бо це мало допоможе князеві, що знаходиться в облозі. Тоді княжна каже: Батьку, снагою і хистом Допоможи Батьківщині. Бог захистить нас. Але сили були нерівними. У цій кривавій боротьбі загинули обидва князі разом із воїнами, а їх дружин і дочок поглинуло озеро Світязь, бо не схотіли вони неволю ганебну приймати. Так врятувався народ безборонний, Так ми уникли неслави. Бачиш квітки? То дівчата і жони Змінені в білі купави. Отже, в цій баладі А. Міцкевич показав трагедію польського народу, який героїчно боровся за свою незалежність, але у нерівній боротьбі втратив її. Балада наштовхує читачів на роздуми: а чи все зробили поляки, аби відродити незалежність країни?..
Рассудком и эмоциями, на случайность нельзя надеятся так как её просто может не произойти. А вот эмоции помогают чувствовать ситуацию и рассудок помогает определить что делать в данной ситуации...
Надеюсь помогла. :)
Он не большого роста светлыми волосами в красном жилете в коротких шортиках.