1) Розповідь про федька який він паганій (його опис)
2) тут описується все про Толю сина володарів дому в якому жила сім'я Федька
3) Федько завжди спокушав тольку до своіх забав, його за це лаяли вдома батьки
4)Одного разу толя не втримався і пішов до хлопців
5) Між хлопцями почалась суперечка (якраз була весна), толя і федя побились об заклад що завтра федько перейде річку з одного боку на інший перестрібуючи з льдинки на льдинки
6)вранці хлопці прогуляли школу і пішли на річку Федько взяв палицю і пострибав, дорослі помітили і кричали на нього але він не слухав
7)Толя почав заздрити і подумав що теж зможе і пішов на кригу, а ле крижинка відірвалась від берегу і попливла
8)Толя розгубився почав панікувати і плакати, та федько ж ні він одразу допоміг малому вистрибнути на берег
9) Але під ним крига тріснула та він провлився, батьки хлопців прибугли почали лаятись
10) Коли прийшов тата толі він запитав у ледь ледь жівого федька
-ти це зробив? Та федько заради толі в перше в житті збрехав і сказав так
11) вдома ледь живого федька били та лаяли до поки він нещасний не втратив свідомість, потім його лікували декілька днів, але він помер, хоронило його все село а толя дивився у вікно і грався з чижиком якого він сказав федіровій матері віддати його
Людина має в собі такі риси характеру, як доброта, честність- це і є ії внутрішня краса. Ії звісно ніхто не зможе побачити, але натомість вона в тебе є. Вона відрізняється зовнішньою красою тим, що в ній нема такої краси яку ми з вами привикли бачити. Це все що я змогла
У творі українського письменника «Звук павутинки» небагато персонажів, але проти це, автору вдається розкрити загадковий та чарівний, широкий та неосяжний оточуючий нас світ природи, безсмертя, добро, вічність та красу нашої землі. Саме таким цей світ уявляє головний герой повісті – хлопчик за ім’ям Льонька.Льонька – це звичайний сільський хлопець, майбутній третьокласник, який постійно фантазує і щось вигадує. Але сказати, що він все вигадує – це неправильно, бо Льонька не вигадує, він просто бачить оточуючий світ сповненим різноманітними дивами. Хлопчик не вигадує ці дива, бо він в них постійно живе, для нього вони цілком реальні. Як на мене, то Льонька є дуже талановитим хлопчиком, бо має щире серце, кмітливий розум і неабияку уяву. Поряд з Льонькою завжди знаходяться його друзі – Адам та Ніна.<span>І якщо Ніна – це вигадана самим хлопцем дівчина, то Адам – справжня людина. Адам, незважаючи на свій похилий вік, знайшов спільний язик з десятирічним хлопчиком. Адам – це вчений, який приїхав до села, як він сказав, помирати. Вчений був хворий на малокрів’я, і йому залишалося на цьому світі не дуже багато днів. Поява Адама в селі та трагічна історія його життя справила дуже велике враження на хлопця. Ближче познайомившись із вченим, Льонька дивується тому, що існують дорослі люди, які спроможні зрозуміти його фантазії та його вигадки. Одним з таких людей був Адам, який у своєму серці на все життя зберіг частинку дитинства, що допомогла вченому зрозуміти звичайного хлопчика. Вчений бачить, що листочки на воді – то не листочки, а справжня флотилія, а Льонька </span>
З раннього дитинства сувора дійсність повоєнних років перепліталася в Михайлика з казковим сприйняттям навколишнього світу. Зростаючи в подільському селі серед мальовничої природи й чесних, працьовитих людей, він учився людяності, щирості, любові до рідного краю. Його вчителями були власні батьки, дідусь і бабуся, веселі Мар’яна та Люба та інші.Від батька Михайлик перейняв любов до роботи в полі, повагу до землі, що дарує врожай, від матері — доброту й закоханість у неперевершену красу української природи. Дідусь навчив його не лише бути майстром на всі руки, цінувати дотепний гумор, але й опоетизовувати природні явища, бачити незвичайне, прекрасне в простому.Михайлик рано навчився читати, і книги стали його вірними друзями та мудрими порадниками. Більш за все він прагнув учитися й докладав усіх зусиль для здійснення своєї мети. Ні брак підручників і зошитів, ні відсутність взуття не могли його зупинити. Хлопчик власноруч робив чорнило й босоніж бігав по морозу до школи, а коли випав сніг, його через усе село носив батько, загорнувши в кирею.Поруч із життєрадісністю, ліричністю, безпосередністю в Михайлика формуються й такі риси, як глибока пошана до батьків, чесність, працьовитість, співчуття, щире вболівання за вбогих односельчан..<span>
</span>
