Далёкий звон монастырского колокола ("дальний колокола звон") является для Мцыри свидетельством безысходной беды. Когда ему казалось, что он уже обрёл свободу, неожиданный звон возвещает о крушении всех надежд. Он сравнивается с ударами железа, бьющего в грудь, и вызывает мысль о новом рабстве. В нём герою слышится поминальный звон, предвещающий скорую его смерть.
20 глава
Вдруг дальний колокола звон
Раздался снова в тишине...
Казалось звон тот выходил
Из сердца - будто кто-нибудь
Железом ударял мне в грудь.
И смутно понял я тогда,
Что мне на родину следа
Не проложить уж никогда.
Добродетель, добродушный, добронравный.
Прометей — справжній герой, титан. Для того, щоб покращити життя людей, він пожертвував собою. Перші люди жили в печерах, замерзали, не їли нічого смачного — вони ще не знали мисливства та не мали вогню. У Прометея було добре благородне серце. Він навчив людей будувати домівки, приручати тварин та робив для них усе, що знав сам. Люди тепер знали, як знайти шлях по зорях, як добувати із землі мідь, золото й срібло. Прометей не побоявся для людей викрасти вогонь із оселі батька. У порожній очеретині він приніс людям невеличку іскру, і відтоді засяяли веселі вогнища на землі. Але дуже розгнівався Зевс і наказав прикути титана до скелі на довгі століття. Прометей був провидцем і знав, що на нього чекають страшні муки, але все ж зробив добро для людей. Багато поколінь змінилося на землі, а Прометей все ще ніс своє покарання, аж поки його не звільнив Геракл.
<span>Прометей — це символ мужньої, шляхетної людини, яка готова пожертвувати собою заради когось. Слово Прометей означає нести радість і сонце комусь, запалювати вогонь для блага людей. Мені теж хочеться мати характер Прометея. Тому я буду старатися більше робити добра іншим людям. Прометей вчить нас бути мужніми,сміливими і відважними.</span>
<span>Рассказ разделен на две части -- бал и после бала, притом первая часть намного объемнее. Что же мы видим вначале? Прекрасный светский вечер, всем весело, герой очарован Варенькой, ее замечательным, добрым, тихим отцом -- полковником, она дарит ему перо из веера и перчатку, юноша на седьмом небе от радости. Но что же потом? Он идет пройтись под влиянием впечатления, полон мечтаний, иллюзий и вдруг видит ужасную сцену на плацу -- избиение татарина солдатами под командованием "доброго" и обаятельного отца Вареньки.</span>Потомучто самое важное событие происходит после бала.
<span>Человек осознаёт жестокость этого мира!
</span>
Это такое чувство которое даётся в жизни
