Если я правильно поняла, то нужно назвать произведение с чертами жития? если да, то Повесть о Петре и Февронии Муромских
«В одній спідниці, простоволоса, виглядала страшно. Очі налилися кров’ю з лютості та розпуки. В руках держала сокиру». (Палажка, мати Павлуся.) «Їх стіжкуваті шапки і догори вовною обернені кожухи надавали їм такого страшного вигляду, що, дивлячись на них, кров замерзала в жилах». (Татари, що напали на Спасівку.) «…Був кремезний козак літ тридцяти. Одягнений у широчезні, як море, червоні штани, які підперізував широким шовковим поясом. На ногах добрі шкапові чоботи. Сорочка була подерта і замащена… Жилаві руки з п’ястуками, мов довбеньки. …Згинав залізні штаби, а коня підіймав поперед себе, мов барана». (Семен Непорадний, сторожовий козак.) «Йому було вісімдесят літ зроду; та хоч було спочити старим костям у якому зимовику, він не давався старості і волочився з козаками, граючи на бандурі та розвеселяючи їх грою і співом. …Стріляв з рушниці так, що птиці під час льоту не промахнув. До того, він знав, як лічити рани зіллям…» (Січовий дід Панас.) «Розплющив очі і побачив над собою високого чоловіка з люлькою в зубах. Чоловік був одягнений у подерту, брудну одежу і мав на голові татарську шапку. На ногах у нього були постоли, обв’язані мотузками. Лице чорне, пожовкле та розкуйовджена чорна борода. …Уся його зброя — довгий ніж за поясом». (Потурнак — харциз Карий.) «Був веселий, і за це його всі полюбили. Девлет-Гірей наказав видати йому гарну одежу, і тепер годі було впізнати того обідраного невільника, кінського пастуха». (Павлусь.)
1) "Я не можу бути самотнiм."
2. "I буде навколо i в менi тиша?"
3) "Які дурниці. Ти хотів тиші й безлюддя - і тепер маєш. Хитаєш головою! Не вiриш в безлюддя?"
4) "Мої дні течуть тепер серед степу, серед долини, налитої зеленим хлібом."
5) " Спокійний, самотній, сідав десь на ґанку порожнього дому й дивився, як будувалась ніч."
6) "Коли ж ти гаснеш i тiкаєш вiд мене - творю твою подобу, даю наймення їй "iдеал" i ховаю у серцi. I вiн менi свiтить"
7) "Ніколи перше не почував я так ясно зв'язку з землею, як тут."
8) "Чи не краще сiсти тихенько й заплющити очi?"
9) "Так протiкали днi мого interezzo серед безлюддя, тишi i чистоти."
10) "Душа готова, струни тугі, наладжені, вона вже грає"
Проходит лето ,
на поле один цветок полевой.
блуждает кот где-то --
ищет дорогу домой.
Сочинение «Соня и Маруся: два детства» В повести «В дурном обществе» речь идет о взаимоотношениях богатых и бедных детей, которые познакомились, совершено случайно. Сначала Валек не доверял, и даже боялся, что Вася раскроет место, где они живут, но постепенно у них развивалась дружба и доверие. Мы видим два разных детства беззаботное у Сони и обездоленное у Маруси. Вася сравнивает Соню и Марусю. Соня была кругла, как пышка, и упругая, как мячик. Она так резво бегала, так звонко смеялась, на ней всегда были красивые платья и в темное косы была вплетена алая лента. Маруся была худенькая, крошечная девочка. Хотя ей было четыре годика, она ходила неуверенно ступая кривыми ножками и шатаясь, как былинка; руки её были тонки и прозрачны; головка покачивалась на тонкой шее. Она плакала, когда Вася пытался её развеселить. Маруся смеялась очень редко, её голосок будто серебряный колокольчик, который едва слышно. Соня жила в красивом доме, а Маруся в тёмном и сыром подземелье, который забрал из неё смех, радость и даже жизнь. Дружба с Валиком и Марусей раскрыла глаза Васи на жизнь, он понял, что есть люди, которым живется еще хуже, чем ему.