В основі найвизначнішої повісті Григорія Квітки-Основ*яненка «Маруся» покладена історія взаємного, відданого, однак нещасного кохання. Молода пара є втіленням довершеності. Ідеалізація головних героїв відчувається в описі їх зовнішності, манер, поведінки. Портрети молодих людей змальовано поетично та тонко. Автор присвоює головним героям ідеальні риси, такі як віра в Бога, слухняність, співчутливість, працьовитість, доброчесність та благородність.
В образі дівчини-селянки Марусі втілені найкращі риси українки. ЇЇ природня краса гармонійно поєднується з багатим внутрішнім світом, котрі створюють ідеал українського дівоцтва. Зображуючи головну героїню автор широко користується засобами фольклорного зображення духовності дівчини-красуні, вдається до ліризму народної пісенності та сентименталізму. ЇЇ мова пересипана пестливими словами та зверненнями, емоційною лексикою, українськими прислів*ями та приказками. В образі молодого юнака Василя, головного героя повісті Квітки-Основ*яненка, найкращого зображення дістають риси сентименталізму. Він щиро переживає розставання з коханою на кладовищі, її смерть, а згодом відхід від звичного життя.
Автор показав душевне багатство, моральну чистоту, котрими наділені прості українські селяни. Основною з чеснот, притаманних тогочасному люду, Квітка-Основ*яненко вважав релігійність як основу послушності, смиренності та високої моральності людей. Повість «Маруся» здатна викликати сльози, переконати, що українці мають мелодійну та безсмертну мову, багату культуру.
1)"Еней був парубок моторний
<span>І хлопець хоть куди козак"
2)</span>Його благородне походження від Олімпійських богів визначає його видатну долю – збудувати нову сильну державу:
«... в Трої народився
<span>І мамою Венеру звав…
3)</span>Еней – справжній ватажок, здатний повести за собою людей, харизматичний, справедливий, відповідальний за долю свого війська.
«Еней один не роздягався,
Еней один за всіх не спав;
Він думав, мислив, умудрявся
(Бо сам за всіх і одвічав)».
4)«Еней пустив на нас ману…
Звелів покинути нам Трою,
<span>Підмовив плавати з собою…» - кажуть про нього троянці.
5)</span> «Троянець я, Еней одважний,Латинців ворог я присяжний! –<span>Я кошовий Еней-троянець,
Скитаюсь по миру, мов ланець,
По всім товчуся берегам.</span><span>Так лучче в сажівці втоплюся
І лучче очкуром, вдавлюся,
Ніж Турнові я покорюсь».</span>
<span>Федько <span>Це був чистий розбишака-халамидник.
Там шибку з рогатки вибив; там синяка підбив своєму "закадишному" другові.
Спокій був його ворогом.
…перший по силі на всю вулицю.
Руки в кишені, картуз набакир, іде, не поспішає.
Толя-</span></span>Толя був син хазяїна того будинку, де вони жили. Це була дитина ніжна, делікатна, смирна.
<span>Він завжди виходив на двір трошки боязно… соромливо посміхався своїми невинними синіми очима.</span>
У Вінниці, на алеї письменників, встановлений бюст М. П. Стельмаха. Меморіальні дошки встановлені:
в Києві на будинку Роліту, в якому він жив у 1946–1952 і 1965–1983 роках (відкрита 18 квітня 1986 року; граніт; барельєф; скульптор Ф. М. Согоян, архітектори Є. М. Стамо, М. М. Фещенко)[7];
у Вінниці на будівлі навчального корпусу № 1 Вінницького педагогічного університету, в якому він навчався у 1930–1933 роках.
На честь Михайла Стельмаха названо вулиці у Києві (у 1987 році)[8], Вінниці, Львові, Тернополі, Івано-Франківську, Ужгороді, Хмельницькому, Броварах та в інших населених пунктах.
Ідея полягає в тому, що зовнішність і думка інших не має великого значення.Якщо ти хочеш чогось добитись, тобі потрібно йти до мети і не звертати увагу на дизмораль.