Корiнь слова насiннячко - насiн
В'їхати - В'ї-ха-ти; з'ясувати - з'я-су-ва-ти;
роз'єднати - розє-дна-ти; м'який - м'я-кий;
з'юрмилися - зюр-ми-ли-ся; п'ять - п'ять;
в'ється -в'є-ться; м'яч - м'яч; з'їхати - з'ї-ха-ти;
подвір'я - по-дві-р'я.
Нколи люди задають собі різні запитання. Одне з них «Навіщо нам знати історію свого народу?» .На мою думку, історія нам ніколи не завадить.По-перше, якщо б ми не знали історії,можливо, у нас би ніколи не було Різдва або інших важливих свят. Ще із давнини до наших часів дійшли дуже цікаві звичаї та обряди,якими лиди користуються і зараз. Один із них-це дідух на святковому столі,який є оберегом на цілий рік. Люди вірять якщо дотримуватись цього звичаю цілий рік буде багатим та успішним.По-друге, подоружуючи Україною ми завжди будемо знати коли і за яких обставим збудовано те чи інше місто. Історія його винекниння може бути дуже ціуавою та захоплюючою.Отож, потрібно хоч трішки знати історію свого краю. Аби наступні покоління теж знали яка багата наша Україна.
На полотні зображений пасічник, колишній запорожець, який літнім днем в саду, в тіні дерев, пригощає гостя — козака-запорожця. Запорожець сидить з бандурою біля куреня і розповідає про свої походи. Перед ними на землі розстелена скатертина з частуванням. До козака дружина господаря привела дітей, щоб показати гостю. Дівчинка постарше поводиться вже впевнено, а хлопчик у білій сорочці соромливо мне в руках шапку. Напевно, і господар, і гість задумалися в цю хвилину про те, що хлопчина незабаром стане козаком, а значить, захисником Вітчизни. Нас досі захоплює величезна майстерність живописця, який зумів втілити на полотні дихання минулого життя; так само зачіпає нас сором’язливість хлопчика перед гостем із Запоріжжя — відважним козаком, лицарем України, захисником свободи.
Це картопля,тому що росте кущем и ховае пiд ним те з чого ми варимо
