Весна! весна! весна! весна!
воскликну я так много раз
ведь так тепло и так свежо
стало в душе у нас,
Весенние каникулы,
прошай зима холодная,
и тает снег во всех дворах
жаль что весна короткая!
1) служил на Кавказе офицером один барин. звали его Жилин.
пришло раз ему письмо из дома. пишет Я ему старуха мать: Старая я уж стала, и хочется перед смертью повидать любимого сына. приезжай со мной проститься, похорони, атом с Богом, поезжай опять на службу.
поехал Жилин и взял с собой армию - Чтобы на него не напали татары. они долго шли и Жилин решил сам поехать. вдруг к нему подъехал Костылин с ружьём и попросил его чтобы он взял его с собой. поехали они одни. вдруг на них напали татары, Костылин уехал и бросил Жилина. татары напали на Жилина и убили его лошадь.
татары повезли Жилина в их деревню. через год Жилин и Костылин пытались убежать но у них ничего не получилось. на следующий день их посадили в яму. но девочка Дина помогла им выбраться из ямы. Жилин предлагал идти с ним Костылину, но он отказался. Жилин шел через лес, когда Жилин выбрался из леса на него напали татары, но Жилин стал кричать братцы помогите. казаки услышали и спасли его. через 5 месяца костылина выкупили у татар.
Первая часть повествует все события,которые происходят во время бала,вторая часть ,там происходят главные события происходят утром,после бала,когда добрый и заботливый отец и полковник избивает беглого татарина.
Анна Кареніна" - одна з трьох чудових вершин у творчості Льва Толстого.
Роман цей є природним переходом від "Війни і миру" до "Воскресіння".
Толстого
дуже хвилювали питання сучасної дійсності. Життя Росії 70-х років
відбивається в "Анні Кареніній" у всьому своєму розмаїтті, від
імператорського двору до селянської хатини. В основі соціального роману
"Анна Кареніна" лежить історичне явище, що торкається життя усього
народу. Але у творі відсутні історичні постаті, уславлені герої,
батальні сцени. Життя відбувається у всій своїй повсякденності, у
створенні типових образів сучасності, у процесі становлення нового
життєвого устрою.
Побут пореформеного часу видався нетривким.
Зубожіння, сімейні драми, крахи банків, катастрофи на залізницях -
такими були ознаки часу 70-х років минулого сторіччя.
У романі "Анна
Кареніна" Толстому перш за все імпонувала головна думка твору - роль
сім'ї. Адже всі найважливіші суспільні зміни починаються або
завершуються у сімейному колі, в особистому світі, у повсякденному
житті. Значення соціальних змін у житті людини вимірюються, певно,
ступенем їх впливу на життєві норми.
У чому ж трагедія Анни
Кареніної? Навіть до кохання із Вронським Анна була самотньою у світі і
самотньою у своїй сім'ї. Погляд на сім'ю у світському суспільстві був
досить дивним: діти виховувались окремо від батьків. Можливо тому так
жорстоко вирішив Каренін долю Анни, розлучивши її з сином, адже він сам
теж не відчував батьківської любові до своєї дитини? До того ж у
суспільстві панує брехня; княгиня Бетсі постійно зраджує чоловіка, а
княгиня Мягкая так розцінює вчинок Анни: "Она сделала то, что все, кроме
меня, делают, но скрывают". Отже, трагедія Анни має соціальний зміст.
Коли
б Анна дотримувалась зовнішньої благопристойності у сімейний стосунках,
то суспільство не відвернулось би від неї. А чи могла б така натура як
Анна жити у брехні? Безумовно, ні. Це мали б зрозуміти люди, які жили
поруч з нею, але в стосунках панівного класу байдуже ставилися до
духовного життя людини. Тому основними перепонами до щастя Анна
Кареніної з Вронським стояли Каренін і світське суспільство. Згадуючи
сцену в театрі, розумієш, що Анна боролась із суспільством, але не мала
підтримки навіть з боку коханого: "Йому жаль було її і все-таки прикро.
Він переконував її в своїй любові, тому що бачив, що лише це може тепер
заспокоїти її, і не докоряв їй словами, але у душі своїй він докоряв
її".
Пошуки виходу із становища протистояння людини і суспільства
простежуються у бажанні Анни стати письменницею, поборницею жіночої
освіти, в її суперечках щодо жіночих гімназій. Проте штучність її
становища і занять призводить до пошуків забуття за допомогою
наркотиків. Сили надломлено... Але спочатку Анні вдавалося все. Каренін з
болем помічав, що вона одержувала перемогу над усіма: не схотіла
залишатись з ним далі, вирішила поїхати з Вронським - і поїхала. Те,
чого вона зрікалась, мов би вмерло для неї і перестало існувати. І тут
вже продовжувалась боротьба за існування, долались всі перепони. І не
було такої жертви, яку б Анна не принесла в ім'я здійснення своєї мрії
на шляху до щастя.
"Світ" не вибачив Анні відкритого і чесного
кохання. І Вронський, як типовий представник цього "світу", опинився по
той бік від неї, бо в ньому теж немає духовного начала - він байдужий.
Лише Левін оцінив розум, освіченість, простоту Анна Кареніної, зрозумів,
що її життя сповнене великої напруги.
Навіть кохання не зменшило
протистояння суспільства і особистості, а підштовхнуло до чвар і
суперечок зі світом, з людьми, з життям.
Драма Анна Кареніної полягає
в тому, що вона, маючи найчистіші моральні почуття і помисли, вступила у
суперечку із суспільством своєї епохи.