Все эти басни построены на одном сюжете: льстивая Лисица (Лис) хочет обманом добыть то, чем владеет Ворон (Ворона), и ей это удается. И то, что у Эзопа и Лафонтена это Ворон, а у других авторов — Ворона, не меняет дела. Чаще всего сравнивают басни Эзопа и Крылова или Сумарокова и Крылова. Когда Эзопа сравнивают с другими авторами, то первое различие очевидно: Эзоп создавал свои басни прозой. Но, выбрав сравнение Эзопа с Крыловым, мы можем также отметить, что у Эзопа отчетливо воспроизведена лишь речь Лисицы, которая укоряет Ворона после того, как ей удалось овладеть сыром, а у Крылова дан развернутый и очень выразительный монолог льстеца. Никакого нравоучения после своей удачи Лисица не произносит: ее цель достигнута. Если мы сравним Сумарокова и Крылова, то убедимся в том, что у Сумарокова речь Лисицы произносится дважды: она думает о своем плане и затем осуществляет его в своей речи льстеца. У Крылова даны очень выразительный авторский текст о поведении Лисицы и яркий ее монолог.
Зміст «Фауста» універсально: молодість і старість, мужність і жіночність, народження і смерть, війна і світ, побут і політика, наука і мистецтво. Гете то підносить читача до гірських височіням філософсько-поетичних ідей, що обіймають все суще, то повертає його на землю, до матеріальності побуту і конкретності людських відносин. Сучасники запитували Гете про головну ідею «Фауста», але йому здавалися безглуздими подібні питання. Гете говорив своєму секретарю Еккерману, що життя, вкладена ним у «Фауста», занадто багата, розмаїта і різноманітна, щоб бути нанизаної на «тонкий шнурочок наскрізної ідеї».
Кожен епізод у «Фаусті», Навіть якщо він безпосередньо життєві, отримує і символічний сенс. Образи «Фауста» несуть у собі одночасно дві, а то й кілька значень, за одним сенсом таїться інший. Щоб проникнути вглиб, розгледіти прихований сенс за тим, що лежить на поверхні. потрібна робота думки, мобілізація душі. Читати «Фауста» непросто, але зусилля винагороджуються сторицею, Як же визначити жанр такого твору? Його важко охарактеризувати однозначно. Гете визначив «Фауста» як трагедію, призначаючи його для сцени, а не тільки для читання. Слово «трагедія» стоїть на його титульному аркуші слідом за заголовком. Слово це означає вид драми, присвяченій великим проблемам життя людини і суспільства, звичайно не піддається розв'язанню в продовження одного людського життя. (Про конкретні особливості цього виду драми буде розказано докладніше, коли мова піде про драматургію Шиллера.)
«Фауста» Гете називають також поемою. За масштабами проблематики, багатозначності образів, за сплетіння реального і фантастичного, за силою ліризму «Фауст» близький «Божественної комедії» - філософській поемі великого італійця Данте. «Божественна комедія» - одне з вершинних творів світової літератури, теж з'явилося на зламі століть - наприкінці середньовіччя й біля витоків епохи Відродження, - і теж трактує питання сенсу людського життя. Герой поеми, ведений своїм духовним вчителем, давньоримським поетом Вергілієм, а потім своєї коханої Беатріче, ропадает в царство мертвих і, пройшовши через безодні пекла, через всі його кола, населені тінями людей, і тут не забули своїх земних прагнень і політичних пристрастей, через чистилище, піднімається в рай, до світла істини.
У «Фаусті», як і в поемі Данте, основний сюжет складають шукання і мандрівки героя. Данте при цьому був ще пов'язаний релігійною символікою, Гете ж використовує цю символіку вільно, як художньої умовності. Усі в «Фаусті» пропущено крізь високу думку поета і його живе почуття. Можна сказати, що перед нами філософська поема в драматизированной формі.
Дія «Фауста» передують проникливі рядки «Присвяти». Вірші ці були написані в 1797 р., коли, через сім років після видання другого, тоді ще не завершеного варіанту першої частини «Фауста», Гете повернувся до роботи над цим твором. У «Присвята» чудово виражені думки і почуття вже немолодого поета, який, глибоко відчуваючи рух часу, повертається до задумів своєї юності, щоб подарувати їм нове життя:
• Ви знову тут, мінливі тіні,
• Мене турбує з давніх пір,
• Знайдеться ль нарешті вам втілення,
• Або охолов мій молодий запал?
• Ви воскресили минулого картини.
• Колишні дні, колишні вечора.
• Вдалині спливає казкою старовинної
• Любові і дружби першого пора.
• Пронизаний до самої серцевини
• Тугою тих років і спрагою добра,
• Я всіх, хто жив у той опівдні променистий,
• Знову пригадую вдячно.
• Насущне відходить вдалину, а давність,
• Наблизившись, набуває явность.
Відкривають трагедію два прологу: «Театральне вступ» та «Пролог на небі».
<span>У «Театральному вступ" Гете заявляє про свої творчі принципи. Директор театру, комічний актор і поет сперечаються про те, яким має бути мистецтво. Поет не бажає підкоряти свою творчість смакам натовпу, яка «засмоктує, як трясовина», - він хоче творити для Вічності, піднявшись у «обитель мрій». Комічний актор вважає, що потрібно творити «в єдності з віком», проникаючи в гущавину життя. Директор же переконаний, що</span>
Потому что его без его же спроса отвезли жить в монастырь. Т.к. Он очень сильно был болен, изначально его туда привезли доживать остаток дней, но потом мальчик выздоровел, окреп. Но он осознавал, что у него нет в этом монастыре ни матери, ни отца. И вспоминая родной аул, Мцыри мечтал сбежать мз заточенья.
Наш народ, веками отличался от других народов высокой степенью духовности, чуткостью к чужему горю, состраданием и готовностью делиться.
Корни этой особенности характера лежат в территориальном расположении и образе жизни русских людей. Всем известно, что исконные земли на которых селились Русичи - это земли с рискованным земледелием, так, что, никто не мог быть уверен в предстоящем урожае и как следствие в благополучии своей семьи.Часто единственным, естественным, пригодным для строительства и обустройства жилищь материалом, здесь, выступало дерево.
самым страшным бедствием в деревне был пожар, и только сплотившись можно было противостоять этому бедствию. Высока роль церкви в истории славян, она и культурный центр и страховая компания в одном лице. Только в церкви можно найти хлеб в случае неурожая, только в церковной школе можно обучить детей.
Сегодня произошло разделение, обособление общественных институтов. Вырос уровень общей обеспеченности, появились новые неизвестные до этого материальные ценности, изменился характер труда. Большинство населения перебралось в города и оказалось навсегда оторванным от своих корней.
высоко влияние и пришлых культур, которые недооценивают преимуществ общественного жизнеустройства, пропагандируя личностное превосходство, как цель жизни, конечный пункт саморазвития человека.
Однако, свойственная западу экономическая модель, основана на колониальном рынке сбыта товаров, тогда как Россия всегда стремилась быть самодостаточной.
Сегодня, мы являемся свидетелями краха западной экономической модели, с постоянными, циклично приходящими кризисами. В то же время модели государств с высокой степенью общественного - демонстрируют нам низкую подверженность кризисным явлениям.
Вывод напрашивается сам. Только коллективная ответственность, основанная на высоком уровне духовности, способна противостоять стихийным и кризисным влияниям. Частью этой духовности являются: сострадание, сочувствие чужому горю, самопожертвование.