2~3. Любовь странная, потому что он сам не знает, за что же он ее любит. И любовь его к родине, как те самые поля, безгранична и необъятна. Единство той картины с природой, пусть и "серой", "холодной", любима Лермонтову.
(как-то так, думаю, это будет опорой для ответов)
удачи~
Остап – старший син козацького полковника Тараса Бульби, брат Андрія і просто хоробрий воїн. Остап разом з братом закінчив Київську бурсу і повернувся додому, де їх чекали батько з матір’ю. Батько дуже пишався своїми синами, але вважав, що справжня школа життя ще попереду. Остап відрізнявся гарячим, непохитним характером, мужністю і рішучістю. Коли батько вирішив пожартувати щодо їх одягу молодих семінаристів, він відповів бійкою, оскільки не терпів знущань. Батько заохочував такий характер. Про вольовий характері героя свідчить факт успіхів у навчанні. Спочатку йому зовсім не давалося навчання, але незабаром він вже був одним з кращих академіків в закладі. Мрії Остапа були завжди пов’язані зі битвами подвигами. Він не хотів ні в чому поступатися своєму батькові, старому козацькому полковнику. Остапу було 22 роки, але він уже був досить холоднокровний, розважливий і рішучий. Незважаючи на це, серце Остапа було добрим. Його до глибини душі чіпали сльози матері, і він тяжко переживав втрату брата. Козаки що швидко оцінили силу і сміливість молодого Остапа і ставили його в перший ряд в битвах. Навіть подейкували, що з нього в майбутньому вийде хороший полковник. Цей персонаж до кінця залишався вірним вітчизні, родині і товаришам. На жаль, доля його була трагічна. Потрапивши в полон до поляків, згодом він був страчений у Варшаві. Останні його слова були пов’язані з батьком. Він знав, що батько десь поруч. Навіть в процесі страти Остап не вимовив жодного стогону або крику. Він помер як герой, відданий своїй батьківщині.
Джерело: https://dovidka.biz.ua/taras-bulba-harakteristika-ostapa/ Довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua
Дубровский любит Машу и по этому не решается покинуть страну, он хочет быть ближе к ней.
Гагин,"владея порядочным состоянием",уехал с сестрою за границу,чтобы серьезно заняться живописью.
<span>В его одежде земетно стремление подражать бедным и независимым европейским художникам.Отправляясь рисовать,он "надел круглую шляпу а-ля Ван Дейк,блузу..."</span>
Вот как он сам обьясняет:
...Мне говорят: я соглашаюсь с убийцами. Да, не легко мне было встать на этот путь. За большевиками в прошлом - террор. Война и террор в прошлом. Чтобы их не было в будущем - это уже зависит от нашей общей воли к тому, чтобы с войной и террором покончить навсегда... Я бы очень хотел, чтобы у власти сидели люди, которым нельзя было бы сказать: вы убили.
<span>Но для того, предположим, чтобы посадить этих незапятнанных людей, нужно опять-таки начать с убийств, с войны, с вымаривания голодом и прочее. Порочный круг. И опять я повторяю: я не могу сказать: - я невинен в лившейся русской крови, я чист, на моей совести нет пятен... Все, мы все, скопом, соборно виноваты во всем совершившемся. И совесть меня зовет не лезть в подвал, а ехать в Россию и хоть гвоздик свой собственный, - но вколотить в истрепанный бурями русский корабль. По примеру Петра
</span>