Композиция этого рассказа построена на приеме рассказа в рассказе. И кроме помещика Чимши-Гималайского в нем действуют его брат – ветеринарный врач, учитель Буркин и помещик Алехин. Двое первых заняты активной деятельностью по профессии. Помещик же, по описанию Чехова, не похож на помещика. Он также трудится и его одежда вся в пыли и грязи. И врач обращается к нему с призывом «не усыплять себя» и «делать добро» .
Герой рассказа «Крыжовник» долгие годы страстно стремился приобрести свое собственное имение, «есть на зеленой травке, спать на солнышке.. . глядеть на поле и лес» . На это он кладет свою жизнь: служа чиновником, Николай Иванович Чимша - Гималайский всеми силами стремится накопить денег, чтобы приобрести свое собственное хозяйство. Его мечта в итоге сбывается, к несчастью для него: герой деградирует, перед этим сводит в гроб жену скупостью и экономией, теряет все, что имел когда-то.
Когда брат приезжает в имение повидать его, то герой уже стал похож на толстую, жирную свинью - «того и гляди хрюкнет в одеяло» . И все вокруг него - и собака, и кухарка - похожи на свиней. Однако и Иван Иванович является своего рода «футлярным» человеком, он вглядывается в новый образ Николая Ивановича, как в зеркало. Будучи человеком достаточно внутренне богатым, он ясно видит за внешним совершенным довольством брата безграничную узость, ущербность и уродливость. Очень важным является тот факт, что не только брат Ивана Ивановича претерпевает фатальные изменения личности, глубинная причина которых в том, что он закрыт от всех, но и сам Иван Иванович является человеком, который этому миру неоткрыт. Как образец поведения и единственную возможность существования он провозглашает драматизм, невозможность гармонии. Герой принципиально не доверяет человеческой личности, возлагая надежды только на возможность какого-то абстрактного счастья. И читатель может предположить, что одна из причин того, что случилось с его братом, состоит в том, что когда-то сам Иван Иванович не захотел пойти на контакт с ним, услышать его, тем самым подтолкнув его к «футлярности»
<span>В своем рассказе А. П. Чехов говорит, что не в счастье цель жизни.</span>
Ответ:
Объяснение:
Взаємини дітей та батьків, необхідність домашнього затишку, любові для дитини; роль батьків у житті дитини; материнська любов та піклування
Джерело: https://dovidka.biz.ua/mio-miy-mio-analiz/ Довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua
Герої поеми Гомера «Іліада» Ахілл і Гектор — найхоробріші воїни у своєму війську.
Про Ахіла автор говорить : прудконогий , богосвітлий, богоподібний,
постійні епітети для Гектора: коней баских упокірник, божистий ,
шоломосяйний , осяйливий . Ахіллу було передбачене довге мирне життя або
смерть на війні, але він іде на війну, бо вибрав коротке та уславлене
життя. Гектор — троянський вождь, головний захисник міста, він
переконаний у справедливості свого місця на війні. Обидва герої гинуть у
боротьбі.
І Гектору, і Ахіллу властиві доблесть, пристрасне бажання перемогти
і прославитись. Обидва вони мужні, сильні, на їх рахунку багато
подвигів та перемог. Вони є гідні супротивники, адже автор порівнює
Ахілла з соколом та Гектора з високолетним орлом. Риси характеру Ахілла:
мужність, сила, справедливість, егоїзм, почуття власної гідності,
почуття героїчної честі , помста, благородство , жорстокість . Гектору
притаманні мужність, людяність, жертовність, благородство, сумлінність ,
стриманість, ніжність , вірність. До рис, що характеризують обох,
слід додати їх побожність. Ахілл звертається до богів, зокрема до Зевса.
Гомер часто підкреслює побожність Гектора .
Ахілл – улюбленець богів – доблесний воїн , його відвага не знає
меж . Він вірний товариш, щирий і чесний. Разом з тим він нетерпеливий,
нестримний у своєму роздратуванні, запальний та гнівний. Дуже чутливий
в питаннях честі : після образи він відмовляється продовжувати війну,
відкидає спроби примирення, хоч це призводить до важких наслідків для
війська – гинуть ахейці. Після загибелі свого друга, одержимий жагою
помсти, він іде на бій з Гектором, засліплений гнівом , знущається над
його тілом . З іншого боку, герой сумує за своїм другом, гірко ридає
біля матері , співчуває батькові Гектора. Ми бачимо в серці Ахіла
душевну боротьбу між помстою і шляхетністю.
Мужність Гектора – це результат розумної волі. Йому знайоме
відчуття страху, але він навчився бути безстрашним. Гектор з сумом у
серці залишає батьків, дружину и сина, бо він безмежно вірний обов’язку
– захисті Трої. Позбавлений допомоги богів, він віддає своє життя за
рідну землю. Гектор людяний. Він ні разу не дорікнув Єлені, пробачає
брату та не відчуває ненависті до них , хоч вони були винуватцями
Троянської війни. У словах Гектора немає зневаги, зверхності . Він
звертається до Ахіллеса як рівний до рівного , Ахіллес же виявляє повну
зневагу до супротивника . Людяність Гектора та надмірна гнівливість
Ахілла – відмінність між героями Гомера.
Ахілл і Гектор — справжні герої свого часу . Для давніх греків вони були ідеалом воїна, героя, людини.