У кожного з нас одна єдина Батьківщина. Особисто у мене – це Україна, і я про це ні хвилини не жалкую. Адже я народився в найкращій у світі країні. Я щиро люблю її привітних людей, її родючі землі і безмежні простори. Вічними символами моєї Батьківщини стало блакитне безхмарне небо і золотаві пшеничні поля. Багата українська природа не залишає байдужим жодного мого співвітчизника або гостя моєї країни. Я впевнений, що у нашої держави велике майбутнє.Та якою ж я бачу Україну в майбутньому? Як кажуть, майбутнього без минулого і теперішнього не буває. Звичайно ж, Україна й сьогодні велика держава. І про це можна розповідати нескінченно. Так само нескінченно можна міркувати і про майбутнє нашої країни. Щодо мене, то, насамперед, я хотів би, щоб наші співвітчизники стали щирішими, добрішими, щоб вони поважали і любили свій рідний край, а Батьківщина відповідала їм взаємністю.Україна ні в якому разі не повинна втратити свої шаровари, вишиванки, різнокольорові стрічки, музичні народні інструменти, свої танці, завзятий настрій і український дух, адже це – наша неповторна особливість! Сьогодні Україна багата не тільки на промислові підприємства і родючі землі, а й на працелюбних людей, і такою вона залишиться ще багато століть.На мій погляд, зараз дуже важливо берегти українську природу: створювати більше заповідників, садів, і парків, а також боротися проти вирубання лісів. Адже природа – це наше здорове життя і здоров’я майбутніх поколінь. Крім того – українська природа неповторна у своїй красі і повинна дарувати свою красу усім, хто живе на нашій землі.А взагалі, я впевнений, що майбутнє України найбільш усього залежить від нас з вами. Якщо ми будемо байдужими до усього, що відбувається навколо нас, то ми ніколи не зможемо збудувати щасливе майбутнє. Тому, якщо ми хочемо бачити свою рідну країну духовно, культурно, політично і економічно розвинутою державою, яка буде спроможною відстоювати свої особисті інтереси в будь-якій міжнародній сфері, ми повинні розвиватися самі, тим самим розвиваючи рідну країну, не бути байдужими до майбутнього і докладати до цього якомога більше зусиль. Чим вищими будуть прагнення наших співвітчизників, тим більший результат ми отримаємо у майбутньому.<span>У подальшому я хочу стати юристом, тому мені подобається більше дізнаватися про закони своєї Батьківщини, про їхнє виникнення, про історію країни. Мені дуже хочеться внести свій внесок у майбутнє України і своїми знаннями допомагати співвітчизникам. Я сподіваюсь, що я зможу якимось чином впливати на розвиток рідної країни. Та все ж, головне для мене – не ким стати, а яким бути. І якщо більшість українців, як і я, будуть прагнути стати щирішими, милосерднішими і добрішими, будуть мати бажання на краще змінити свою країну, то Україна обов’язково стане найрозвиненішою і найсильнішою у всіх відношеннях державою!</span>
"П,-а,-п". "Діти, - сказала вчителька, - завтра ми підемо на прогулянку до парку".
"П,-а,-п?" "Оксано, - здивувалася мама, - ти й досі не вивчила вірш?"
"П,-а,-п!" "Який чудовий, - зауважив Петрик, - сьогодні день!"
"П,-а:-П!" "Сиди спокійно, - попросив лікар і додав строго: - Не крути головою!"
"П,-а:-П?" "За кілька днів змагання з бігу, - нагадав фізрук і запитав: - Усі пам'ятають?"
"П,-а.-П". "Річка вийшла з берегів, - повідомив Максим. - Ми підемо в обхід".
- Привіт, завтра я йду до Игоря на День Народження!
- А чому він мене не запросив?
- Він і тебе запросив, сказав що на святі буде конкурси, солодощі та навіть твій улюблений торт.
- Дякую що сказав мені.
"Ну що б здавалося,слова...",-так і ми можемо сказати про мову.Вона завжди з нами,завжди поруч.Ми її не помічаємо-настільки глибоко вона війшла в наше життя.Мова-це душа народу,така проста і зрозуміла істина.Так давайте ж робити усе,щоб і надалі наша рідна мова зростала і надихала під теплими променями українських гарячих сердець.