Дубровский очень хотел найти свою любовь , жену и хотел жить с ней всегда.
Событиями монголо-татарского нашествия вызвано появление в древней литературе поэтического произведения "Слово о погибели Русской земли". Как считают ученые, оно было написано автором южнорусского происхождения в северо-восточной Руси не позже 1246 года.
Центральная тема "Слова" – скорбь о Русской земле, поруганной иноземными захватчиками. Тема эта развернута автором на основе контрастного противопоставления разорения Руси и ее недавнего прошлого. Неизвестный автор слагает гимн родине — "светло светлой" и "красно украшенной". С болью утраты рисует природные богатства, необъятные просторы, былое величие. В его изображении Русь, уже давно разрозненная на отдельные княжества, едина. Оплакивая "погибель" своей родины, автор отражает народную оценку событий, народную скорбь о постигнувшей Русь беде.
В "Слове" дается идеальный образ русского князя — Владимира Мономаха, перед которым трепетали все окрестные народы и племена: "половцы детей своих пугали в колыбели, а Литва из болота на свет не показывалась, а угры каменные города крепили железными воротами, чтобы на них великий Владимир не наехал..."1. Даже византийский император посылал Мономаху дары, чтобы он Царьград не взял. Этот гиперболизированный образ великого князя воплощает идею сильной княжеской власти, воинской доблести. В период монголо-татарского нашествия и военного поражения Руси напоминание о силе и могуществе Мономаха служило укором современным князьям и вселяло надежду.
"Слово" прославляет свое отечество: "О, светло светлая и красно украшенная земля Русская! Многими красотами ты нас дивишь: дивишь озерами многими, реками и источниками местночтимыми, горами крутыми, холмами высокими, дубравами частыми, полями чудными, зверьми различными, птицами бесчисленными, городами великими, селами чудными, садами монастырскими, храмами церковными и князьями грозными, боярами честными, вельможами многими! Всего ты исполнена, земля Русская, о правоверная вера христианская!"2. Автор стремится пробудить чувство гордости за свою родину. Произведение звучит патриотически.
Не случайно, что "Слово о погибели Русской земли" было поставлено перед началом "Повести о житии Александра Невского".
От чьего имени ведёт свой рассказ автор ? Найдите и прочитайте ответ в тексте.
Когда появляется фея фантаста?Прочитайте тот эпизод ,который вам больше понравился.
О чём мечтает автор?Как он об этом пишет?Прочитайте.
Прочитайте последние три абзаца.Для чего во сне приходит фея фантаста?
Какой может быть фея фантаста в разное время ?
Если нужны ответы пиши в комменты
Кажуть, що перше справжнє знайомство людини з книгою відбувається завжди випадково, незважаючи на те, що в будинку, де він виховувався, можливо, є багато книжок. Так сталося і зі мною. У моїх батьків велика домашня бібліотека, але та книга, яка відкрила для мене світ художньої літератури, потрапила мені до рук випадково. Я б сказав, навіть проти моєї волі. Батьки виховували в мені повагу до книжок, але в мене воно так і не з’являлося. Я любив вирізати з картону всякі фігурки і склеювати з них які-небудь композиції.
Одного разу я щось склеював і як преса використав першу-ліпшу на очі товсту книжку. Коли це помітили батьки, вони мене пожурили і змусили поставити книжку на місце. Я недбало поклав книгу на стелаж навзнаки. Батько зажадав, щоб я поставив її як годиться – до загального ряд. Я вирішив, що наді мною просто знущаються, і надувся. Тоді батько сказав мені, що, якщо б я знав, що в цій книзі написано, я би вів себе зовсім по-іншому. На щастя, я був цікавий. Та ще батько підлив масла у вогонь, сказавши, що якщо б я опинився на безлюдному острові і мені попалася будь-яка книга, то вона б стала для мене дорожче всього на світі. Ось таким простим шляхом я відкрив для себе книгу Михайла Булгакова “Майстер і Маргарита”.
З першого прочитання я вловив в ній тільки барвисті картини дії і фантастичні моменти. Потім я перечитував її ще кілька разів. І нарешті відкрив в романі Булгакова щось глибоке, особисте та навіть інтимне для ‘своєї душі. Тепер, коли я говорю про Булгакова та його твори, то мимоволі говорю про себе. З російських письменників він мені найближча і буде супроводжувати мене все моє життя.
Назавжди запам’яталося мені відчуття гострої жалості – як при розставанні з дуже близькою людиною, коли я перевернув останню сторінку роману “Майстер і Маргарита”. Мені здається, Булгаков своїми творами відтворив власне життя в мріях і реальності. Його доля як письменника була трагічна. Але цьому виною, я вважаю, було не суспільство взагалі, а неспівзвучний письменника радянської епохи. Булгаков не зміг і не захотів стати “радянським” письменником. Це глибоко моральний вчинок людини, вчинок, гідний наслідування. Свої, поки ще невеликі, проблеми я намагаюся вирішувати в ключі мого улюбленого письменника. Терпінню і мужності також можна вчитися у Булгакова. Згадаймо, як письменник кінчає свій твір “Життя пана де Мольєра”: “І я, якому ніколи не судилося його побачити, посилаю йому свій прощальний привіт!” Ці слова письменника як би сказані їм про себе самого, про письменника, охарактеризовано їм так: “Терпляче і самовіддано писав він все життя – і здебільшого в” стіл “, іноді, втім, не витримуючи, знищуючи рукописи, зовсім як його літературний герой, майстер в суворій шапочці, загнаний в божевільню дружними зусиллями критиків …”
Письменник Булгаков своїм життям і творчествомдоказал мені, що справа, якій людина присвячує своє життя, існує в більш високому вимірі, ніж його особу.
Його життєве справа знаходиться в області ідей і духу. Книга талановитого письменника здатна допомогти знайти життєву гармонію багатьом її читачам. До зустрічі з глибокою книгою, я вважаю, життя людини не має особливого сенсу. На тлі художнього досвіду книги, запала йому в душу, людина починає серйозно осмислювати своє життя. Письменник як би говорить своєму читачеві: “Ви народжені на землі, щоб виконати своє призначення”.
<span>Отже, прочитання мною роману М. Булгакова “Майстер і Маргарита” порушило в мені одного разу бажання пошукати ще більш глибокий зміст в нашій дійсності. Я прочитав на сьогоднішній день майже всього Булгакова і продовжую з задоволенням читати інші книги. Час засилля масової інформації не може вплинути на мою любов.</span>
Мамин-Сибиряк. Мамин-Сибиряк.
Приёмыш. Умнее всех.
Рассказ. Сказка.
О животных. О животных.
Любовь ко всему О глупости и
живому на земле. зазнайстве.
Надеюсь помогла.)))