Мне очень понравилась эта сказка потому что она учит смелости, честности, доброте и развивает чувство.
Чи можна не любити домашніх вихованців? Не можна - впевнені ті, хто утримує вдома собаку чи кота. Більше того, часто ми прив'язані до них навіть більше, ніж до членів сім'ї або друзям ... Що ховається за такими сильними почуттями до братів наших менших? Переважна більшість городян-власників собак і кішок, вважає своїх домашніх вихованців справжніми членами своєї сім'ї.Як це відбувається? Любов до тварин як форма виховання - тема публікації.Очевидні перевагиМи до них прив'язані, ми залучені в їхнє життя емоційно. Ми готові витрачати на догляд за ними свій особистий час і великі гроші на їх Груммінг, на походи до ветеринара і пошуки корисного корми ... Ми терпимо всі незручності, пов'язані з їх змістом: їх шерсть, яка, здається, вже всюди в будинку, їх специфічні запахи. Заради чого всі ці жертви? До останнього часу всі психологи сходилися на думці, що наявність домашнього вихованця в будинку грає позитивну роль. Скажімо, у присутності свого собаки дитина, яка не вміє концентруватися і у нього погано виходить заучувати вірші, раптом без запинки читає їх напам'ять. Зрілі люди знаходять у спілкуванні з домашніми вихованцями відсутні їм емоції. Нам подобається спілкування з тваринами тому, що воно емоційно безпечно, передбачувано і зрозуміло. Ми знаємо, що, коли переступимо поріг будинку, улюблений кіт почне голосно гурчати і тертися об ноги. І скільки ми не будемо кидати м'яч, наша собака обов'язково принесе нам його в зубах. Спілкування з братами нашими меншими, дійсно, приносить нам справжнє задоволення і заряджає позитивом, воно для нас комфортно. Адже ми розмовляємо з ними, ділимося своїми секретами і переживаннями, вважаючи, що тварини нас чують і все розуміють. Інакше кажучи, ми завжди впевнені в тому, що на будь-яке наше дію або навіть слово ми отримаємо від них емоційну зворотний зв'язок, що для нас дуже важливо. Загалом, наявність собаки чи кішки будинку має багато переваг. Нам здається, що вони нас розуміють, ми відчуваємо їх подяку і симпатію до нас, емоційне розташування. Вони ніколи не будуть нас критикувати, приймаючи нас такими, якими ми є. Адже собаці, за великим рахунком, не так уже й важливо, наскільки хороша людина її господар. Це чимось схоже на те безумовне прийняття, яке народжується у матері до власного немовляті. Але ж саме його нам так не вистачає, коли ми дорослішаємо.Погодьтеся, далеко не завжди нам так само комфортно і безпечно члена сім'ї. Він включається в нашу сімейне життя. Не даремно деякі вікові пари, у яких немає дітей або діти вже виросли і покинули батьківський дім, ставляться до ох осіб більш стабільна, ніж пара. Третій дозволяє двом іншим членам сім'ї знизити
Афоризмы СтародумаАфоризмы из комедии Недоросль, автор - Фонвизин Денис ИвановичНачинаются чины, - перестает искренность.В то время к научению мало было способов, да и не умели еще чужим умом набивать пустую голову.Отец мой непрестанно мне твердил одно и то же: имей сердце, имей душу, и будешь человек во всякое время. На все прочее мода: на умы мода, на знания мода, как на пряжки, на пуговицы.У меня правило: в первом движении ничего не начинать.Чины нередко выпрашиваются, а истинное почтение необходимо заслуживается; что гораздо честнее быть без вины обойдену, нежели без заслуг пожаловану.Тщетно звать врача к больным неисцельно. Тут врач не пособит, разве сам заразится.Ничто так не терзало мое сердце, как невинность в сетях коварства. Никогда не бывал я так собой доволен, как если случалось вырвать добычу из рук порока.Последуй природе, никогда не будешь беден. Последуй людским мнениям, никогда богат не будешь.Детям? Оставлять богатство детям! В голове нет. Умны будут, без него обойдутся; а глупому сыну не в помощь богатство.Наличные деньги - не наличные достоинства.А душевного почтения достоин только тот, кто в чинах не по деньгам, а в знати не по чинам.Знай, что зла никогда не желают тем, кого презирают, а обыкновенно желают зла тем, кто имеет право презирать.Люди не одному богатству, не одной знатности завидуют: и добродетель также своих завистников имеет. Они всею силою стараются развратить невинное сердце, чтобы унизить его до себя самих; а разум, не имевший испытания, обольщают до того, чтоб полагать свое счастие не в том, в чем надобно.Ведай, что совесть, как друг, всегда остерегает прежде, нежели как судья наказывает.По моему расчету, не тот богат, который отсчитывает деньги, чтоб прятать их в сундук, а тот, который отсчитывает у себя лишнее, чтоб помочь тому, у кого нет нужного.Ум, коль он только что ум, самая безделица. Прямую цену ему дает благонравие. Без него умный человек - чудовище.Только, пожалуй, не имей ты к мужу своему любви, которая на дружбу походила б. Имей к нему дружбу, которая на любовь бы походила. Это будет гораздо прочнее.В человеческом невежестве весьма утешительно считать все то за вздор, чего не знаешь.Льстец есть тварь, которая не только о других, ниже о себе хорошего мнения не имеет. Все его стремления к тому, чтоб сперва ослепить ум у человека, а потом делать из него, что ему надобно. Он ночной вор, который сперва свечу погасит, а потом красть станет.<span>Знаю, знаю, что человеку нельзя быть ангелом. Да не надобно быть и чортом.</span>
1) В принципе, Тула в жизни Пушкина никакой важной роли не сыграла. Если не считать того, что там проживали в разные годы его родственники и друзья.
В Тульской губернии жили:
* из друзей Пушкина: Кривцов, Нащокин, Дельвиги, Жуковский, Мясоедов;
* из родственников: старшая дочь - Мария, старший сын - Александр, внук - Николай Александрович.
2) В год столетия
Пушкина, в 1899 году, его именем назвали улицу в Туле, проезд и тупик, а также присвоено его имя Английскому саду и двум
школам.
3) Сам он в Тульской губернии не жил, но точно бывал дважды проездом: весной 1829 года – по дороге на Кавказ, и в 1834 году.
X^2-4x-5=0
И дальше через дискременант
