Абсолютизм — абсолютна, необмежена форма правління, за якої верховна влада повністю належить монархові — імператору, королю, царю.
Авгури — у Стародавньому Римі жерці, які ворожили головним чином за летом і співами птахів.
Автохтони — перші мешканці країни чи їх нащадки (у протилежність народам, що прибули на цю територію). Грецька назва "автохтони" відповідає римській "аборигени".
Агіографія (від грец. "святий" і "пишу") — вид церковно-історичної літератури, який містить життєписи святих; розповіді про духовних і світських осіб, канонізованих християнською церквою.
Агон — складова давньогрецької трагедії й комедії, суперечка дійових осіб. Ширше: публічні змагання.
Адепт — пристрасний прихильник якогось вчення, ідеї.
Академізм — художня школа в мистецтві XIX—XX століть, спрямована на збереження і відтворення творчих здобутків своїх попередників. Іноді це призводило до догматичного наслідування форм, стильових прийомів, канонів минулого мистецтва, до еклектизму.
Акварель — живопис фарбами, які розводяться водою. Основні її якості: прозорість барв, крізь які просвічують тон і фактура основи, чистота кольору.
Акведук — міст для прокладення водопровідних труб через яри, ущелини, долини річок тощо.
Альтернатива — необхідність вибору між двома чи кількома можливостями, які взаємно виключають одна одну.
Амбівалентність — двоїстість чуттєвого переживання, яка виражається в тому, що однаковий об'єкт викликає у людини одночасно два протилежних почуття (наприклад, любові і ненависті). Звичайно одне з амбівалентних почуттів витісняється й маскується іншим. Амбівалентність сягає корінням у неоднозначність ставлення людини до навколишнього світу, у суперечливість системи цінностей.
Анклави — ізольовані етнічні осередки.
Апокрифи (від грец. "таємничий", "прихований") — твори християнського фольклору і літератури, які не визнавалися церквою канонічними і заборонялися нею.
Апологія — захист від звинувачення, вихваляння когось чи чогось.
Апофеоз — заключна урочиста масова сцена святкової концертної програми, яка уславлює народ, героя, громадську подію.
Ареопаг — вищий судовий орган у Стародавній Греції (в Афінах), який названо так за місцем засідання ("Пагорб Ареса").
Аристократія (від грец. "аристос" — найкращий і "кратер" — сила, влада, панування) — вищий прошарок привілейованого ставу в суспільстві.
Атавізм — вияв предкових, реліктових форм, критеріїв, особливостей світорозуміння.
Берестяні грамоти — давньоукраїнські тексти, розміщені на бересті (корі берези) шляхом видавлювання чи видряпування спеціальною паличкою — писалом. За змістом короткі листи світського характеру, доручення, боргові зобов'язання, чолобитні, любовні послання, учнівські вправи тощо.
Бестіарій — середньовічний (XII ст.) збірник віршів чи прози, які містять напівфантастичні описи тварин із натяком на людські властивості і вади.
Бестселер — видання, що швидко набуло величезної популярності. Буквально: "те, що найкраще розходиться".
Бриколаж — нашарування однієї події на іншу, хоч вони не сумісні в реальності. Ознака міфологічного мислення.
Вакханалія (від імені Вакха — римського бога плодючості й виноробства) — бенкетування, розгул, невтримна сваволя.
Вандалізм (від назви племені — "вандали") — дике руйнування культурних і матеріальних цінностей.
Варвари (від грец. "барбара" — іноземці) — назва, яку стародавні греки (а затим і римляни) давали племенам, що жили поза межами їх держав і відрізнялися звичаями й культурою.
Васал — у середні віки в Західній Європі феодал, який одержав землю в лен від іншого феодала і зобов'язаний останньому (своєму сюзерену) військовою службою та іншими послугами.
Вертеп — вид мандрівного лялькового театру, що ставив п'єски, пов'язані з біблійним різдвяним сюжетом. ("Вертеп" з грец. — печера, в якій народився Ісус.)
Гармонія — 1) у музиці — закономірне поєднання тонів в одночасному звучанні, підпорядкування нормам ладової побудови музики; 2) у широкому (первісному) розумінні — зв'язок, стрункість, домірність.
Герменевтика — напрям гуманітарної науки, який займається інтерпретацією та коментуванням тексту, а також проблемами взаєморозуміння різних культур.
Гільдії — станові спілки купців.
Гістріони — 1) професійні актори у Стародавньому Римі; 2) мандрівні комедіанти в добу раннього середньовіччя.
Глаголиця — одна зі стародавніх слов'янських систем письма. Напевне, передує кирилиці.
