<span>Дивовижна краса
моря зачаровує кожного! Ласкаві хвилі лагідно тріпочуть по березі. Здається,
ніби прозора далечінь стоїть на них. Так тихо, що чути як море співає свої веселі
пісні. І видно, як хвилі наздоганяють одна одну.
</span>
В мене в руках золотий колос. Я придбала в магазині золоте намисто.
Моя бабуся — навдивовижу добра та чуйна людина. Незважаючи на свій вік, вона швидко й легко рухається, заразливо сміється.
<span> Здається, видатний російський письменник Л. Толстой сказав, що очі — дзеркало людської душі. І це справді так! </span>
<span> Очі часто виказують людей брехливих, із лихим серцем. Але це — тема іншого твору. </span>
<span> Очі моєї бабусі незвичайні. Що в них особливого? Вони невеликі, блакитні. Незвичайність їх полягає у тому, що вони молоді. Вони запально блищать, коли бабуся весела. І блиск їхній не тьмяніє, коли вона сумує. Отже, душа у бабусі молода. А це характерно не для кожної людини. Наприклад, моя сусідка, мабуть, бабусина ровесниця, дивиться похмуро і недоброзичливо. Очі в неї вицвілі, колір їхній визначити неможливо. Так само вицвіла і її душа. А шкода! Я вважаю, що кожна людина повинна намагатися якнайдовше залишатися молодою. Якщо це неможливо фізично, то залишатися молодим душею — людині під силу. Старіння — це вмирання, а життя — Божий дар, який треба вміти цінувати та радіти йому. </span>
<span> Моя бабуся мешкає у селі. У неї є невеличке господарство: город, кізочки, курочки і песик Жучка. Усе це потребує піклування та догляду. Моя бабуся дуже працелюбна. Я хочу підкреслити ще одну деталь у її зовнішності. Руки. Вони постаріли і вкрилися зморшками від постійної праці. Одначе вони сильні і вмілі. Ними бабуся не тільки всіх нагодує. Вона й шкарпетки вовняні зв'яже, і в хаті поприбирає, і Жучку свою приголубить. </span>
<span> Мені дуже подобається ім'я моєї бабусі — Анастасія. У перекладі з грецької воно означає «непосидько». Як усе-таки дивовижно личать людям їхні імена! </span>
<span> Коли у мене народиться донька, я дам їй ім'я Анастасія. </span>
В поняття «справжня людина» кожен вкладає своє значення. У моєму розумінні, бути справжньою людиною — це значить виховати в собі високі моральні якості. Справжня людина постійно повинна займатися самовихованням і самоосвітою, щоб стати самостійною, відповідальною.Це необхідно для того, щоб бути корисним суспільству, щоб заслужити пошану старших і друзів. Головне — зрозуміти, що ким би ти не був: школярем або студентом, лікарем або інженером, молодою людиною або похилого віку, — справжню людину відрізняють благородні риси характеру: ввічливість, порядність, вимогливість до себе й до інших, моральність. Крім того, бути людиною – це обов’язково мати мету в житті, друзів, родину. Ще бути людиною — означає бути патріотом своєї країни. Любов до Батьківщини полягає в готовності захищати її незалежність, працювати на користь своєї країни. Відчуття любові до Батьківщини тісно пов’язане із самою суттю слова «людина». Також, я<span> вважаю, що справжня людина повинна обов’язково навчитися поважати, берегти, любити й цінувати природу.
</span>Отже, щоб стати гідною людиною, недостатньо просто нею народитися. Треба постійно вдосконалюватися і працювати над собою. Бути справжньою людиною – це дуже складно і відповідально, і, хоча, ідеальним бути неможливо, до цього треба прагнути усе життя.
<span />
Яблуко (яке?) червоне,річка (яка?) прозора,стіл (який?) дерев`яний,яблуко (що робить?) котиться, річка що робить? біжить стіл що робить стоїть