1. Косити - ненаголошений "о" (перевiрочне - косить, кошений).
2. Село - ненаголошений "е" (перевiрочне - села).
3. Ожеледь - орфограма -еле-
4. Волосся - повноголосся -оло-
5. Директор - слово iншомовного походження (орфограма - "е").
6. Вишень - пiсля шиплячого (в даному випадку - "ш") перед м'яким приголосним.
7. Жолоб - пiсля шиплячого (в даному випадку - "ж") перед твердим приголосним.
8. Лисеня - ненаголошена "е" в суфiксi -еня-
9. Гете - "е" в деяких словах iншомовного походження.
10. Вимести - орфограма "е" чергування е-i в коренях дi<span>єcлiв.</span>
Наскільки я розумію, тут: в)дробити,бігти,знаходити,виростити,молотити - відроблю (б-бл), біжу (г-ж), знаходжу (д-дж), вирощую (ст-шч), змолочу (т-ч).
Українці прикрашають вишивкою рушники,сорочки.Українська вишивка -це символ українського народу.Найчастіше вишивають червоними і чорними нитками на білому тлі.Про українські вишиванки складено дуже багато пісень та віршів.Український рушник можно побачити і на весіллі,як символ міцної сімї.Його дарують на щастяю ,на добро.З любовю і теплом треба ставитись до народних символів,цінувати їх,і завжди памятати про наше минуле.
Метеорит, завбільшки з половиною місяця з шаленою швидкістю прямує до Землі
Дурник
Сталося це давно... Може, двадцять років тому, може, п'ятдесят, а може, й не було такого ніколи, але старі люди кажуть, що це чиста правда. Хочеш - вір, хочеш - не вір, але слухай та не перебивай.
Жив собі на селі хлопець, Грицько його звали. Все б добре, але мрійливий занадто був хлопчисько. Дуже любив хмаринки роздивлятися, все дивився у небо. "Чого ти там загубив?", - питають у нього. "Літати хочу", - каже. "Щоб вище за хмари, швидше за вітер!" "Ото ж дурник! Навіщо тобі літати, хіба ти птах?"
Дурник-не дурник, але вчився він краще за всіх, і з бібліотеки не вилазив. Всі книжки там перечитав. І якось знайшов він там книжку якусь, всюди з нею ходив. Читав і креслив щось у зошиті.
"Що ти там малюєш?" - питають у нього. "Крила", - каже. "Літати хочу". "Нічого у тебе не вийде", - казали йому. "Кидай вже про дурниці мріяти, берись до роботи". Але Грицько все одно мріяв і потайки щось лагодив у хліву.
І ось одного разу виперся він на дзвінницю церкви, щось причепив до спини - та й зістрибнув униз! Наші всі аж зойкнули. "Розіб'ється ж! Хоч і дурник він, але ж шкода буде!".
Але ж не розбився хлопець: полетів він, підхоплений вітром, далеко-далеко. І не розбився, ти ж диви! А потім, кажуть, поїхав він до міста вчитися, вивчився і став пілотом.