Пропоную скласти текст-міркування про красу птахів так:
Кажуть, птахи – краса нашої землі. Але чим же прикрашають землю пташечки? Ластівки, горобці, дрозди – дуже співочі. Вони прикрашають наш край гарними та дзвінкими піснями. Весінні співи цих птахів розливаються по алеях та парках.
Невже лише своїми співами гарні птахи? Я думаю, що ні. Дуже цікаво спостерігати й за польотом пташок. Вони піднімаються високо вгору і розправляють свої великі крила. Політ пташок – це справжня краса! Здається, що лише у небі птахи вільні.
Пташки дуже гарні. Одні – сіренькі, інші – синенькі або жовтенькі. У кожної з них свої барви. Я вважаю, що птахи і дійсно є красою нашої землі. Вони прикрашають наш світ вільними польотами, гарними співами та своєю яскравістю.
Привіт, Катю!
-Привіт, Дашо!
-Як твої справи?
-Добре. А в тебе?
-Теж чудово. Уявляєш, я і мій клас їздили до Криму. Ми плавали в морі та ходили в похід на гору Аю-даг. Було весело. Ми всі добре відпочили!
-Як цікаво! А я зі своїм класом їздили до Ігроленду. Також грали в боулінг і каталися на ковзанах.
- Нічого собі! Тобі не було важко кататися на ковзанах?
-Ні, я вмію кататися на них.
-А як ти кидала м"яча? Він важкий?
-Дивлячись для кого. Я легко навчилася збивати кеглі.
- Як це ти робила?
-Потрібно цілитися по центру і кинути м"яча як найсильніше. Але потрібно дотримуватися правил.
-Давай ми поїдемо туди в неділю разом. Збираємося біля зупинки о 11 годині дня. Добре?
-Добре. До зустрічі! Бувай!
-Бувай!
Оля, Олечка, Оленька, Ольгуша, Ольгуня, Олюня, Люня, Олюся, Люся, Олюха, Олюша, Оляша, Оляня, Олёна, Ольгуся, Ольгуха, Ольгушка, Лёля, Олюля, Люля, Ляля, Лёка.
Осіння пора! Як заворожує вона своєю красою. Але найбільш чаруючим і гарним постає перед нами осінній ліс.
Чудово, неначе в казці! Все навколо виблискує під яскравими промінчиками лагідного сонечка. Вже не почуєш веселих пісень дзвінкоголосих пташок. З дерев повільно опадає останнє листя, наче пофарбоване чарівним пензлем у жовтогарячий колір. Воно замріяно кружляє у повільному таночку, поки тихо долетить до землі. Приємно йти доріжкою, коли під ногами лагідно шарудить різнобарвний килим осені. А вітерець, пустотливо граючись, розносить по всьому лісу приємні пахощі достиглих ягід. Поважно хитають маленькі ялинки та високі сосни своїми вічнозеленими верхівками, ніби мирно розмовляючи між собою. Тільки свіжий подих вітру інколи порушує цю розмову. Аж ось у густих вітках блискавично промайнула і миттєво сховалась руденька білочка — весела сусідка всіх дерев і невпинна трудівниця.
Де-не-де з-під опалого листя виглядають маленькі боровички, лисички, підберезовики.
А високо в блакитному небі безперестанку пливуть темно-сині хмаринки, нагадуючи своїми обрисами різних казкових персонажів. Розсікаючи небесну блакить, повагом летять і зажурливо курличуть журавлі.
<span>Як хороше, як гарно навкруги! Спасибі тобі, осінь, за цю красу! </span>
