На мою думку, наші вчинки так чи інакше впливають на навколишній світ, тому кожна людина несе особисту відповідальність за свої дії. І вона обмежується не тільки законами, визначеними державою, а й нормами, встановленими етикою суспільної поведінки, правилами Всесвіту.По-перше, людина повинна усвідомити таке: окрім того, що вона є членом своєї сім’ї, громадянином держави, житель планети Земля — ще одна її життєва посада. І кожен людський вчинок впливає не тільки на наше існування, а й на існування членів рідної сім’ї, громадян держави, незалежно від того, добрий це був чи поганий крок.
Доля героя була типовою долею типового українця
Людяність - це духовний вияв нашої сутності. Це наше ставлення до оточення. Але перш ніж говорити про це, з*ясуємо хто така людина і як вона формує своє оточення. Людина - істота суспільна і у першу чергу, потрібно згадати правило за яким вона має право дійсно вважатися людиною. Це правило - просте і знайоме всім з самого дитинства - вчинене тобою,завжди відзеркалюється від інших. Тому оточення приймає за людину лише тих, хто випромінює щирісь, добро, повагу, толерантнтість, та все те що є моральними правилами. Злих, заздрісних, скупих суспільство відштовхує. На основі цього , я вважаю, що людяність - це всі наші вчинки, що повертають до нас суспільство.
Я мрію стати письменником. Чому письменником? Бо я зможу писати вірші, оповідання, казки, твори.Моє ім'я буде відоме всьому світу.
Мій край самий найгарніший. він має неповторну красу. Дерева, що оточують цей край, мають зелені крони, а коли наступить зима, то вони покриваються білою ковдрою, неначе, якась королева лісів наділа на себе нареченну сукню. А про річку я навіть і говорити не буду. Вона така гарна, що коли тільки краєчком подивишся на неї, то завмирєш на місці і не можеш зрозуміти де ти?, почнеш думати, як Бог міг створити таку гарну, ні, божественну природу!!! Небо завжди в моему краю голубе, а коли закат,то воно переливається різними барвами, неначе потрапив у казку.Мій край має саму неповторну красу!