1Ми любили прокидатися рано вранці, але як-не-як це доводилось робити
2 Я була так пригнічена цією новиною, що мені хотілося бігти світ за очі...
3 Ми йшли до колиски так довго, і нам здавалося, що ця дорога без кінця і краю
4 Ні слуху ні духу ми не чули про Олеся від тоді, коли він виїхав з міста
5 З давних давен люди вмпікали хліб і шанували його
6 Рука в руку ми йши з Сашком додому
7 Мандруючи по країні, ми бачили різних тварин і тільки де-не-де лосів
8 Я хочю залишитися сама зі своєю самотою
9 Мені було все одно, скільки ми заробили грошей.
Ще в ранньому дитинстві Тарас Шевченко захоплювався славним і героїчним минулим українського народу. Із розповідей старого діда Івана оживали в уяві хлопчика мужні лицарі-козаки, їхні далекі походи на ворога. Усе почуте назавжди закарбовувалося в його пам'яті.
<span>Минули роки. Коли поет навчався в Петербурзькій Академії мистецтв, у нього виник задум створити ілюстрований альбом «Живописна Україна», який розповів би про різні події української історії. Серед малюнків Шевченка бачимо сцени, що збуджували почуття національної гордості («Дари Богданові і українському народові»), викликали думки про найтяжчі жертви, що їх поніс український народ під час боротьби з ворогами («Кара смерті над Іваном Підковою», «Петро Полуботок у Петербурзі», «Семен Палій у Сибіру»), а також відображено кару за національну зраду («Сава Чалий»).</span>
[цибул'а] 6б., 6зв., 3 склади
Ц приг., тверд., глух., парн.
И гол., ненагол.
Б приг., тверд., дзвін., парн.
У гол., нагол.
Л' приг., мяк., сонор.
А гол., ненагол.
Здається, звичайне дерево, а скільки з ним пов"язано цікавих історій.
Не випадково дівчину в художніх творах порівнюють з вербою.
