Цінуйте кожну мить свого життя!
Адже ніхто не знає, скільки кожному з нас залишилося жити. Хтось проживе до ста років, інші - ні. Але скільки б не залишилося, цього все одно замало, бо життя таке привабливе і стільки хочеться зробити і побачити!
На жаль, можна сказати, що багато людей не живуть, а планують жити у майбутньому. Ось закінчу школу... ось отримаю вищу освіту... ось знайду гарну роботу... ось куплю житло та авто... А життя тим часом минає.
Тому, прагнучи до мети, не варто забувати насолоджуватися кожним днем, часом, хвилиною, миттю життя. Це так приємно - посміхнутися вранці сонячному промінчику, побажати доброго ранку батькам, сказати добре слово сусідці. Помилуватися хмарками, що приймають різноманітні форми. Порадіти гарному дню. Живіть тепер. Зустрічайтеся з друзями, спілкуйтеся, кажіть близьким, що ви їх любите.
Звісно, кожна людина згадує про минуле та планує майбутнє, але ми живемо "тут і тепер". Тільки від нас залежить, чи будемо ми отримувати задоволення від життя або поведемо його у мріях про те, як ми заживемо коли-небудь.
Малюки - [мал'уки] - 6 букв, 6 звуків, 3 склади.
Схема: - 0 = 0 - 0
[м] - приголосний, сонорний, твердий;
[а] - голосний, ненаголошений;
[л'] - приголосний, сонорний, м'який;
[у] - голосний, ненаголошений;
[к] - приголосний, глухий, твердий;
[и] - голосний, наголошений.
чудово - прекрасно
уміло - старанно, правильно, майстерно
радісно - щасливо, весело
довго - нешвидко, затяжно, безкінечно
ясно - світло
ніжно - трепетно, лагідно
любо - гарно, чудово, красиво
швидко -недовго, жваво, прудко, стрімко
казково - чарівно, незвично
Одяг у діда вічно забризканий глиною або глеєм. Але до того всі звикли, бо дід колодязник. На вигляд дід маленький, низенький, худий і трохи сутулий. Кажуть, колись був рудим. Але тепер чуб у нього білий, “їжачком” підстрижений. Під широким носом – коротенькі вуса.
Є в діда помічник. Це сірий, маленький, кругленький, як огірочок, коник. Дід вигадав йому чудернацьке ймення. Коня звуть Архімед.
Покликала діда молодиця. Діти вкинули в колодязь лампу, тепер мусила ходити за три кілометри по воду. Благала допомогти.
Вода в колодязі переливалась сизими, лискучими колами і тхнула гасом. Примірявся дід недовго. Познімав з воза свої інструменти, плюнув у долоні й заходився обтісувати дубові колоди. Невдовзі два вінки цямрини були готові.
Потім дід поліз у колодязь, жінка спустила цеберку, і він обережно зібрав гас.
Коли треба було виливати воду, дід надів на Архімеда хомут, прилаштував барок, на товстій линві спустив у колодязь важке цебро, сам став на цямрину. Набрав у цебер води, поклав канат на коліща.
Архімед рушив, коліща запищало, і з темної глибини колодязя швидко піднімалася вгору чорна важка баддя. Коли дід схопив її за товсту дужку, кінь зупинився як укопаний.
Дід вилив воду, опустив цебер назад у темний отвір колодязя, накинув канат знов на коліща. Архімед ворухнув нашорошеними вухами і позадкував до колодязя. Залізний цебер спускався до води, натягував канат, той тягнув барок та посторонки.
Виливши воду, дід поміняв два вінки цямрини, що всотали в себе гас, і до вечора все було закінчено. Із джерела в колодязь набігла свіжа вода. “Пийте на здоров’я!” – сказав весело дід