<span>На мій погляд,
оповідання Джеймса Олдріджа «Останній дюйм» являє собою історію про те,
як важливо, щоб батьки і діти навчились добре розуміти один одного та
про красу чистих людських почуттів. Головними героями твору є батько та
син. Батько усе життя був гарним пілотом, але сталося так, що він
втратив роботу. Втративши роботу, він втратив і найцінніше у своєму
житті – родину.
Дружина Бена залишила його та покинула Аравію, а син залишився з
чоловіком тому, що матері він був зовсім непотрібним: «Так він і
залишився ні з чим, якщо не брати до уваги байдужу дружину, якій він не
був потрібен, та десятирічного сина, що народився надто пізно і, як
розумів в глибині душі Бен, чужого їм обом – самотнього, неприкаяного
дитини, яка в десять років розумів, що мати ним не цікавиться, а батько –
стороння людина, різкий і небагатослівний, не знає, про що з ним
говорити в ті рідкісні хвилини, коли вони бували разом».Мені дуже шкода
хлопчика, який залишився без матері, бо дуже важко у десятирічному віці
залишитися без тепла рідної людини і відчувати, що ти нікому не
потрібен. Нікому не потрібен, бо мати тобою просто не цікавиться, а у
батька немає на тебе часу. Хоча Бен і намагався стати ближче до свого
сина, найчастіше таке спілкування ні до чого не приводило.Батько
наважився навчити хлопчика літати і брав його з собою: «Бен спробував
повчити хлопчика вести літак, і хоч син виявився дуже кмітливим і досить
швидко засвоїв основні правила, кожен окрик доводив хлопця до сліз …».
На мій погляд, батько просто не міг передати свої почуття та висловити
їх своєму синові. Хоча він і мріяв про те, що заробить грошей і поїде до
Канади, відправивши хлопця до матері, все ж таки він взяв хлопчика з
собою до нового місця роботи.
За умовами контракту батько хлопця повинен був знімати акул в Акулячій
бухті на Чорному морі. У цей політ він взяв з собою і сина. Коли вони
летіли до місця зйомок, вони бачили під собою лише пустелю. «Все було
нерухоме і мертве. Сонце випалювало тут усе життя, а навесні на тисячах
квадратних миль вітри підіймали в повітря маси піску і відносили його на
той бік Індійського океану, де він і залишався навіки на дні
морському».Під час зйомок на Бена напали акули і він вибрався на берег
ледве живий, зранений та обезкровлений. У такому стані він ніяк не міг
вести літак, так що це довелося зробити його синові – маленькому
хлопчикові. Коли Бен прийшов до себе, він вже був у лікарні. Йому
ампутували одну руку, але вони з сином залишилися живими. Залишилися
живими завдяки тому, що маленький хлопчик, який, на перший погляд, не
любив свого батька, здійснив надзвичайний подвиг та зміг підвести літака
і долетіти разом з пораненим батьком до людей, які надали йому
допомогу.Я вважаю, що ця оповідь доводить до нас, що батько та син все ж
кохали один одного. І якщо батько не достатньо уважно ставився до
хлопчика, то той його дуже кохав, незважаючи на всі його вади. Він
настільки любив свого батька, що знайшов у собі мужність підняти літак
до неба, дістатися людей та врятувати свого тата,. Я вважаю, що це й є
приклад чистих людських взаємин, приклад беззавітного кохання та поваги
дитини до свого коханого батька.</span>
В жизни как государственный деятель Державин относился к числу тех чиновников, которые служили не лицам, а России.Прямой и честный человек.Патриот – государственник всегда думал не только о проблемах дня, но и о будущем России. В стихах, поэт смело выступал против злоупотреблений и беззакония. Его можно считать также одним из первых российских поэтов, воссоздавших частную жизнь и быт своей эпохи.
В центре романа - гениальность ученого, переступившего грань между дозволенным и бесчеловечным.
В этом свете «невидимость» стала основным лейтмотивом произведения — ни самого ученого, ни результатов его трудов никто не замечал. Непонятый и отвергнутый обществом Гриффин пытался завоевать успех силой, но ему смогли дать отпор, благодаря несовершенству его положения. Ведь быть невидимым — значит быть одиноким. Так как Грифин не хотел делить ни с кем свое открытие, то в результате остался без поддержки. Впав в ярость, у него не было другого выхода, как погибнуть и унести все новое с собой.
<span>Вся проблема Гриффина в его желании получить выгоду от законченного открытия, самостоятельного целиком и полностью. Если говорить просто — Уэллс показал, насколько сильно самоуверенность может сыграть против человека, даже человека умного и могущественного. </span>
Я горжусь своей Родиной. Это многонациональное государство Казахстан. Оно занимает девятое место в мире по величине территории! Казахстан — большое государство, построенное в непростых природных условиях. Это степи, полупустыни и пустыни.
<span>Много веков понадобилось нашим предкам, чтобы заселить, освоить, защитить её от врагов и передать в наследство нам, ныне живущим. Сколько труда, пота и крови, радости и страданий выпало на долю минувших поколений. Поэтическое наследие нашего народа содержит немало завораживающих картин красоты родной земли, её безбрежных просторов, белоснежных громад гор, лазурных гладей озёp</span>
Казахстан обрел независимость около двадцати лет назад, после распада Советского Союза. Но национальную культуру Казахстана еще много веков назад стали создавать казахи, кочевники, которые большую часть жизни проводили в седле. Бескрайние степи и полупустыни, заросшие типчаком, ковылем, тирсиком и полынью, стали их единственным богатством.