Потому что у Данко был очень сильный, стойкий и волевой характер. Он был готов жертвовать собой ради других людей, отдавая всего себя своему племени. Указал правильный путь к светлому будущему своего племени, Данко умирает, но умирает счастливо. Он счастлив потому, что выполнил свой долг, он защитил свое племя. Его смерть не направсна, его 5 достигнута, люди спасены...
Человек-рыба он вообще мог жить и на суше тоже. Ему пересадили жабры акулы у самого у него были лёгкие очень слабые что он не выжил бы с такими легкими Ловцы жемчуга хотели его поймать. Ну что чтобы использовать его в своих целях. Он влюбился в девушку которая спасла его он совершает на сколько выходов на суше и его возлюбленной тоже был любимый человек юноша но человек-рыба ему тоже был симпатичен. Его звали Зурите он был злой и Могущественный он берёт в жены и увозят в поместье . Зурите ловят Ихтиандра (человек-амфибия) и заставляет добывать жемчуг. Сальватор хирург который пересадил жабры акулы мальчику засудили он возвращается к научной работе .Гуттиэре разводится с Зурите и выходит замуж за своего возлюбленного Ольсена . Ихтиандр уплывает в далекий остров . Вот и все надеюсь помогла если что обращайся
Волосы всклоченные , чёрные . Глаза серые , скулы широкие лицо бедное , рябое . Рот большой . Голова большая , с пивной котёл . Тело неуклюжее , взгляд умный , прямой .Он смелый , не испугался когда побежал за собаками . Внимательный , заметил что щука блеснула в воде . Заботлевый , когда все ели картошку он спросил у у Вани почему он не ест
Война-это ужасное время. Убийства,пытки, расстрелы-все это переживает человечество,в это нелегкое время. Все солдаты,уходя на фронт,говорят своим матерям и отцам: "я вернусь! Мы еще встретимся!",но многие так и не возвращаются. Враг ко всем беспощаден,не важно кто ты,женщина или мужчина. Не жалеют даже детей! Голод,холод,ненависть и другие плохие чувства испытывает человек во время войны. Война навсегда останется в сердце народа. Никто и никогда не забудет своих героев и это нелегкое время.
Немного меньше конечно,но буду рада,если помогла.
<span>На мій погляд,
оповідання Джеймса Олдріджа «Останній дюйм» являє собою історію про те,
як важливо, щоб батьки і діти навчились добре розуміти один одного та
про красу чистих людських почуттів. Головними героями твору є батько та
син. Батько усе життя був гарним пілотом, але сталося так, що він
втратив роботу. Втративши роботу, він втратив і найцінніше у своєму
житті – родину.
Дружина Бена залишила його та покинула Аравію, а син залишився з
чоловіком тому, що матері він був зовсім непотрібним: «Так він і
залишився ні з чим, якщо не брати до уваги байдужу дружину, якій він не
був потрібен, та десятирічного сина, що народився надто пізно і, як
розумів в глибині душі Бен, чужого їм обом – самотнього, неприкаяного
дитини, яка в десять років розумів, що мати ним не цікавиться, а батько –
стороння людина, різкий і небагатослівний, не знає, про що з ним
говорити в ті рідкісні хвилини, коли вони бували разом».Мені дуже шкода
хлопчика, який залишився без матері, бо дуже важко у десятирічному віці
залишитися без тепла рідної людини і відчувати, що ти нікому не
потрібен. Нікому не потрібен, бо мати тобою просто не цікавиться, а у
батька немає на тебе часу. Хоча Бен і намагався стати ближче до свого
сина, найчастіше таке спілкування ні до чого не приводило.Батько
наважився навчити хлопчика літати і брав його з собою: «Бен спробував
повчити хлопчика вести літак, і хоч син виявився дуже кмітливим і досить
швидко засвоїв основні правила, кожен окрик доводив хлопця до сліз …».
На мій погляд, батько просто не міг передати свої почуття та висловити
їх своєму синові. Хоча він і мріяв про те, що заробить грошей і поїде до
Канади, відправивши хлопця до матері, все ж таки він взяв хлопчика з
собою до нового місця роботи.
За умовами контракту батько хлопця повинен був знімати акул в Акулячій
бухті на Чорному морі. У цей політ він взяв з собою і сина. Коли вони
летіли до місця зйомок, вони бачили під собою лише пустелю. «Все було
нерухоме і мертве. Сонце випалювало тут усе життя, а навесні на тисячах
квадратних миль вітри підіймали в повітря маси піску і відносили його на
той бік Індійського океану, де він і залишався навіки на дні
морському».Під час зйомок на Бена напали акули і він вибрався на берег
ледве живий, зранений та обезкровлений. У такому стані він ніяк не міг
вести літак, так що це довелося зробити його синові – маленькому
хлопчикові. Коли Бен прийшов до себе, він вже був у лікарні. Йому
ампутували одну руку, але вони з сином залишилися живими. Залишилися
живими завдяки тому, що маленький хлопчик, який, на перший погляд, не
любив свого батька, здійснив надзвичайний подвиг та зміг підвести літака
і долетіти разом з пораненим батьком до людей, які надали йому
допомогу.Я вважаю, що ця оповідь доводить до нас, що батько та син все ж
кохали один одного. І якщо батько не достатньо уважно ставився до
хлопчика, то той його дуже кохав, незважаючи на всі його вади. Він
настільки любив свого батька, що знайшов у собі мужність підняти літак
до неба, дістатися людей та врятувати свого тата,. Я вважаю, що це й є
приклад чистих людських взаємин, приклад беззавітного кохання та поваги
дитини до свого коханого батька.</span>