Дім в якому я живу
Мені дуже подобається дім, в якому я живу. Але подобається він мені не через те, що збудований з якоїсь особливої цегли, а через людей, які у ньому живуть. По-перше, жильці мого будинку дбають про те, аби він завжди був чистий. Під'їзди по черзі вимиваються, так само, як і вікна. Мені приємно йти по чистих сходах до своєї квартири.
По-друге, біля будинку багато зелені. Мої батьки, а також сусіди посадили різні дерева навколо будинку. Щодо мене, то я теж посадив маленьку берізку із тонким, тендітним стовбурцем. Навесні навколо мого дому зацвітають різнокольоровими барвами квітки, які теж посадили мешканці будинку. Балкони в багатьох увиті виноградом, виглядає це дуже гарно. Біля нашого будинку живе багато птахів, тому кожного дня хтось їх підгодовує. Серед них є і горобці, і синички, і голуби. Прилітають навіть ворони. Тоді я кидаю їм з вікна шматочки хліба і вони радісно ловлять їх.
Багато хто в нашому будинку тримає тварин. Найбільше полюбляють собак, у мене теж є собака, якого я надзвичайно люблю.У декого є коти. Наше подвір'я біля будинку чисте та дуже затишне. Мабуть, тому там завжди гуляє багато дітей. Взагалі, мені дуже подобається наш будинок. Сподіваюся, він завжди буде таким гарним та веселим.
Вечірній багряний закат, та його посланець, прохолодний вітерець, приніс до нашого дому морський спів волн, чайок, та якісь загадкові співи заморських країн, які ми николи не бачили і про які ми ніколи не чули.
Твір-опис про осінній ранок пропоную скласти так:
Які чудові ранки восени! Встає сонечко. Воно осяює своїм промінням всю улицю. Здається, все залито жовтим світлом. Починають переливатись на сонечці листочки, шумлять трави. Зрідка проходять одинокі перехожі. Ранок осені світлий та тихий.
Восени зранку вже не так спекотно, як влітку. Тепер ранки - це прохолода. Віє тихенький вітерець, що пробуджує природу. Він підхоплює листя і кружляє з ним в ранковому танці. Все прокидається та починає дихати знов. Ось які чарівні ранки восени.
Я впевнений що мій друг Сашко надійний,незрадливий,вірний
У моеї бабусі є корова. вона біло-коричнева. Ми її прозвали Фросина. Молоко вона нам дає , траву їсть. ріжки у неї невеличкі. як прокинусь я рано-ранесенько ,помахає корівка хвостиком . Бабуся кожного дня гладить Фросину ,доглядає . Зимою вона не стоїть на холоді ,а гріється .
