Сьогодні у моє будинку оселився цікавий птах.Він дуже веселий,говіркий і цікавий--це папуга.Пір*ячко на ньому різних кольорів,хвостик довгенький,а дзьобик маленький.Кожного ранку він розмовляє з сонечком і співає мені своєї пісні.Цілими днями, сидячи у клітці, він гойдається на гойдалочці,перепригує з місця на місце.Випустивши його,він стрімко розправляє свої маленькі крильця і летить ,то вгору,то вниз.Цікаво мені спостерігати за ним.Він мене і розрадить своєю піснею,ніби говорить зі мною,і розвеселить своїми іграми.Як гарно мати такого друга веселуна.
<span>Лялька-мотанка – українська народна лялька, символ жіночої мудрості, родинний оберіг.
<span>Здавен у кожній родині лялька-мотанка виконувала роль оберегу, була символом мудрості, берегинею роду, символом матері-прародительниці та зв’язку між поколіннями, одна із найдревніших іграшок і сакральних (священних) істот нашого народу, якій тисячі й тисячі років. Скільки існує людство, стільки років цій іграшці, яка повинна була дитину заспокоїти, нагодувати і зберегти. Бо мати, залишаючи дитя, замотувала фрукти чи хліб у шматочок тканини, прив’язувала паличку і давала, як іграшку, тому в основі ляльки — хрест. Людина вигадувала ляльку-мотанку, подібну собі, як забавку для дитини, як оберіг дому. Виготовляючи цей сакральний предмет, жінки вкладали у неї свою енергію, певні думки і побажання. Ляльку-мотанку передавала мати дочці, коли віддавала до іншого роду, а дочка, у свою чергу, своїй дитині. Це ніби ниточка, яка зв’язувала увесь рід.</span></span><span>Наші пращури вірили, що лялька є посередником між живими та тими, хто ще народиться. Тому на заміжжя дівчини разом із рушниками і сорочками в скриню до приданого клали ляльки. Робили їх дуже ретельно: одягали в українське народне вбрання як наречену, плели вінок на голову і обов’язково «додавали» нареченого — мусила бути пара. Відразу після одруження тими ляльками бавилися — вважалося, що так швидше народяться діти.
Обличчя у «плодоносних» ляльок немає — невідомо ж, хто прийде на світ.</span>Берегиням — іншому різновиду — на обличчі намотували хрести. І виготовляли їх на різні потреби: аби людина одужала, аби пішов дощ чи навпаки — припинилася злива, вщух буревій...<span>Усі елементи одягу мотанки є символічними: спідниця уособлює землю; сорочка — три часи: минулий, теперішній і майбутній; головний убір — очіпок, стрічка чи хустка — зв’язок із небом...
Українська лялька тим унікальна, що вона — така ж, яка була тисячі років тому! Найдавніші — глиняні — сягають доби Трипілля.</span>Лялька-мотанка не випадково не має обличчя. Адже вона виникла не як іграшка, а як сакральна річ. Вона мала прикликати дух померлої або ще не народженої людини до живих, запросити її в коло сім’ї, до столу чи до тієї дитини, яку виховувала. ВОНА виховувала. Бо уособлювала дух прадавнього Предка, а відтак не дівчинка гралася лялькою, а лялька, як стара баба, передавала досвід минулого новому поколінню.<span>Сакральна істота з хрестом замість обличчя, символізує гармонію вертикалі (духовності) і горизонталі (земного розвитку людини), тобто допомагає гармонізувати простір. Такі іграшки повинні знаходитися на покуті зі сторони сходу сонця, над ліжечком дітей (оберігає дитину), над дверима (зустрічає і проводжає гостей)...</span>
Друкарське - друк, друкарня, друкар, друкарство, друкувати, надруковано.
Недосипаючи, вона досі з ласкавою усмішкою на очах колихала свою дитину.Недочувши, Андрій знову перепитав, але його слова проігнорували.Недописавши домашнє завдання, Аліна вирішила , що краще забути зошит.Недочекавшись своєї подруги, дівчина швидко піднялась і чимдуж побігла додому.Недостукашись до людей, він вирішив просто опустити руки.Недолюблюючи вчительку мови, дівчина весь час намагалась прогулювати її уроки. <span> </span>