Можно посмотреть фильм:Секрет. А так, скажу:
-Сила мысли. Если Вы очень сильно будете чего-нибудь хотеть, это обязательно будет у Вас. Но нужно не только хотеть чего-либо, нужно стремиться и добиваться этого. Тогда у Вас все получится!
Починаючи роботу над романом, Чарльз Діккенс мав намір написати щось на зразок популярних творів про «благородних розбійників», які б протиставлялись бездуховній бюрократичній машині держави. Але поступово цей задум змінився. Діккенс був добре обізнаний з життям мешканців «лондонського дна», щоб покладати надію на їхнє «благородство».У передмові до роману, написаній через три роки після виходу друком першого видання, автор стверджував, що його головне завдання - показати «сувору правду». Відмовившись від зовнішніх ефектів, він написав проблемний соціальний твір.Уже з перших його сторінок читача оточує атмосфера страждання, морального і фізичного. Зловісними і потворними постають вулиці великих і маленьких міст. Для Діккенса ніби не існує палаців, чудових парків та розкішних магазинів. Дія твору відбувається в нетрях, де мешкають бідняки.Зовсім неромантично Діккенс змальовує злочинне середовище. Шокує набір соціальних типів, зображених письменником, - виплодів лондонського дна: проститутки Ненсі, убивці Білла, ватажка групи кишенькових злодіїв Фейгіна. В них вже нічого не залишилося від того культу «благородних» злочинців, який створили письменники-романтики. Персонажі англійського письменника огидні, їхня психологія цілком сформована способом їхнього життя. Їхній побут, кімнати з павуками і мишами, хаосом і занедбаністю, найкраще характеризують примітивізм їхнього духовного світу.Діккенс не обмежується докладними реалістичними замальовками життя злочинних кіл, а й подає картину страждань усіх нижчих верств населення вікторіанської Англії: знедолені помирають від голоду, невинність потерпає від несправедливості закону, а лиходії натомість процвітають.<span>Найбільше від соціальних проблем потерпають діти. Недосвідчені й кинуті напризволяще, вони надто слабкі, аби опиратися злидням, хворобам і підступності дорослих. Символом загальнолюдського страждання є сторінки роману, які розповідають про перебування хлопців у робітничому домі. Гостро і сатирично зображає Діккенс «церемонію» обіду, за яким подавали таку мізерну порцію каші, яку хлопці зїдали зі швидкістю думки. Увесь гіркий досвід маленьких волоцюг увібрала в себе розповідь про те, як Олівер Твіст прямує до Лондона. Самотній, голодний, брудний і нещасний, зі скривавленими, побитими ногами, він пішки іде англійськими містечками, і ніхто не звертає на нього увагу, і ніхто не підтримує його.</span>Тема дитячих страждань надає діккенсівській соціальній критиці особливої гостроти і значення. У своєму романі він на практиці запроваджує новий етичний критерій оцінки цивілізації. На думку романіста, доказом моральної розвиненості певного суспільства є його ставлення до найменш захищених соціальних груп, однією з яких є діти. З цього погляду Англія 1830-1840-х років не витримує жодної критики. Бо не можна визнати ані моральним, ані справедливим такий стан речей, коли основою соціальної поведінки його членів є егоїзм і суто матеріальні інтереси, першими жертвами є невинні діти. Усім змістом роману Діккенс закликає реформувати суспільний лад, знайти якусь систему, яка б могла полегшити стан бідних, зменшила б кількість страждання у всесвіті.Роман Чарльза Діккенса можна прочитати і під іншим кутом зору: не тільки як гостру соціальну критику, а й як твір з глибинним філософським змістом, як притчу про добро і зло. «Пригоди Олівера Твіста» є «романом виховання», який на прикладі долі головного героя розповідає про те, як людина, завдяки випробовуванням долі, виховує в собі найкращі людські якості: моральну стійкість, вміння любити тих, хто страждає, щирість, жертовність.<span>Таким чином, тема дитинства розкривається Чарльзом Діккенсом глибоко і всебічно: образи дітей, в яких втілені найкращі людські риси, стають символами беззахисності людини в суспільстві. Відповідно своїй естетичній програмі письменник намагається знайти вирішення цих проблем за допомогою добра і справедливості.</span>
Екатерина Трубецкая совершила подвиг,последовав за мужем на каторгу в Сибирь.Это подвиг во имя любви,жена разделила все тяготы его ссылки,поддерживала морально в тяжёлое время.Трубецкая выполнила и свой гражданский долг,она разделала революционные взгляды мужа.
Её подвиг в её преданности мужу и как супругу,и как человеку.Она добровольно обрекала себя на нечеловеческие условия существования.Своим примером она доказала силу русских женщин,величие их духа и стальную волю.За княгиней последовали и другие жёны и невесты декабристов.Их не остановило потеря всех титулов,званий,материальных благ.
Николай Некрасов воспел подвиг княгини Трубецкой и других жён декабристов в поэме "Русские женщины".Екатерину отговаривал сам генерал-губернатор ,но осталась непреклонна в своём решение следовать за мужем:
"<span>Нет,в этот вырубленный лес
Меня не запомнят,
Где были дубы до небес,
А нынче пни торчат!"
</span> Губернатор уговаривает Трубецкую не ехать в Сибирь,предлагает княгине вернуться в общество,к обычной жизни,забыть что случилось и жить дальше.Но Княгиня не может вернуться в такое общество-лес,её не заманят никакие лестные предложения,так как были вырублены могучие дубы-декабристы,а жить среди пней-напоминании о них,княгиня считает невозможным.Трубецкая сравнивает декабристов с дубами,которые срубили в расцвете жизни и сил-отправили на каторгу или казнили.Общество потеряло лучших представителей,борцов за свободу против самодержавия,лес опустел,остались пни.
Духовная красота ,сила воли,самопожертвование Трубецкой оставили в истории глубокий след.Подвиг княгини -это пример мужества,самоотверженности русской женщины.Хрупкие берёзы не согнулись от ветра власти,не сломались от урагана самодержавия,они выстояли и спасли своей преданностью дубравы ,которое поредели от бурь.
Каникулы в простаквашино
Про Веру и Анфису.
Трое из Простаквашино.
Крокодил Гена
Следствие ведут колобки
Баба Яга против!
Дядюшка Ау