1)Он помог Дагни донести корзину с еловыми шишками до ее дома,так как она была тяжелой
2)Дагни является дочерью <span>лесника Хагерупа Педерсена.</span>
Твори Кафки завжди дивують, зачаровують, дивують читачів своєю незвичайністю, але ніколи не залишають байдужим.
В "Перевтіленні " йдеться про молодого чоловіка, який працює, не покладаючи рук, задля своїх батьків і сестри. Але якогось дня він раптом перетворюється на велику комаху.Ставлення рідних до нього відразу змінюється.
Грегор вже хворий, але нікому до цього не має діла. Мати просто заснула на сиільчику, а батько й сестра лише й чекають, коли він зникне за дверима своєї кімнати. Він ледве доповз до своєї кімнати, а його одразу ж замкнули на ключ з вигуком "Нарешті". Дивує така байдужість матері до свого сина, сестри до брата, всієї сім*ї до свого годувальника. Але, незважаючи на це, Грегор продовжує думати про них з любов*ю. Він згодний з тим, що йому треба померти, бо так буде легше його сім*ї. Така велика любов, така відданість своїй родині, така готовність до самопожертви - хіба не є виявом найбільшої людяності?
А що ж його близькі? Вони лише зраділи, коли дізналися про його смерть. Адже гроші він уже не приносив, а тільки заважав своєю присутністю. В них не залишилося ні краплі співчуття, не те що любові. І хто з них після цього є людиною?
Я вважаю, що своїм оповіданням Кафка показав нам, що навіть за найстрашнішою зовнішністю може бути добра, щира , любляча душа, а за наймилішим і найгарнішим личком - жорстоке чорне серце, без жалю, без любові, без ніжності.
дорога митраши опасна ведь он идет так как говорил ему отец па этой дороге его ждет много испытаний
дорога насти менее опаснее дороги митраши пока настя идет по дороге она очень переживает за брата но она пошла по той тропинке по которой идут все люди
в конце ребята помогают друг другу спасти жизнь и мерятся
Свобода была для него всем. Не зря же он сказал монаху: "Жил и жизнь моя, без этих трех блаженных дней была б печальней и мрачней безумной старости твоей". Он предпочел прожить 3 дня на свободе, вне стен монастыря и умереть, чем прожить долгую жизнь в месте, которое он ненавидел и мечтал вырваться. Быть свободным для него, как мне кажется, означало оказаться на воле, вдыхать свежий воздух, наблюдать за природой, не быть под вечным контролем монахов. Мы в своей обыденной жизни часто не понимаем таких простых вещей, а для него эти три дня были самыми счастливыми и он никогда бы не поступил иначе.