Патріотизм - це одна із ланок людського характеру. Він, подібно до любові, керує людською свідомістю, заставляючи робити великі і малі вчинки в ім'я своєї батьківщини. Патріотизм - величний вияв нескінченної любові до рідного краю. Патріотизм, як і честь виховує великих, сильних людей, які не рахуються із ціною свого життя і здатні пожертвувати ним заради рідної землі. Патріотизм породжує впевненість у собі, волю в перемогу, віру в свою націю, свій народ, він перетворює звичайну людину в безстрашну машину, яка не відчуває страху і болю, ідучи впевнено і безстрашно до своєї мети. Тоді мета патріота стає метою усього народу. Патріот живе у єдності зі своїм народом, він живе своїм народом, адже життя народу стає його життям.Та нажаль у нашому сучасному українському суспільстві кількість патріотів з часом зменшується. Багато людей під впливом економічної кризи, соціальних недостатків починають презирати сучасну державу. І дух патріотизму в їхніх серцях починає повільно втухати, як маленький вогник підчас дощу. Дух патріотизму починає перетворюватись на інший дух - дух презирства. З країни виїзджає багато людей, юнаки шукають собі "білого білета", щоб не іти в армію, а дух національної свідомості ледь жевріє своїм маленьким, майже потухлим вогником. Жаль терзає мою душу, коли проходжусь по звичайному українському місту, де значна частина населення навіть не знає української мови, а говорить на чужому всім народам наборі слів із різних мов, який ми називаємо суржиком. Українська культура зайшла в тупик із якого не може знайти виходу. Українські патріоти, яких так потребує суспільство, ніби сплять довгим сном у душах багатьох українців, проте люди не хочуть розбудити той дух патріота, який все більше і більше гасне у їхніх серцях, а треба було б!<span> Тоді, коли кожен українець запалить у своїй душі вогник патріота, весь народ понесе його у своїй дорозі. Патріотизм кожного із нас, любов до ближнього і до країни повели б державу вперед. Та не судилося...</span>
Я дуже люблю домашніх тваринок. І ось нарешті батьки мені подарували на день народження кошенятко.
Воно було маленьке, пухнасте, чорного кольору з білою цяточкою на лобі. Цяточка мала форму зірочки, тому всі почали називати кошеня Зірочкою. Кругленька мордочка з чорним носиком, блискучими очицями і маленькими стоячими вушками була у мого кошеняти.
Яке воно було кумедне! Товстеньке, на коротких ніжках. Щоразу, коли воно мене бачило, підбігало, терлося об ноги, ніби запрошувало погратися з ним. Кошенятко мало веселу вдачу, а тому дуже швидко стало улюбленцем родини.
Найбільше Зірочка любила гратися з паперовим метеликом. Кошенятко весело підстрибувало, ставало на задні ніжки, крутило голівкою.
Я дуже люблю свою Зірочку і задоволений тим, що вона у мене є.
Поете-іменник,ніяк не підкреслюється,бо звертання.
Слухай,уловляй-присудок виражений дієсловом(підкреслюється 2 рисками).
Голоси,життя,ритми- додатки вираж.іменнником(підкреслюється риска-риска).
Людського і нові-означення вираж.прикметником(підкреслюється хвилястою).
Речення прост;розп;пош;односкл;
ускл.звертанням,одн.присудками(Слухай,уловляй),одн.додатками(Голоси,ритми).
У найліпшому разі він буде дуже довго стояти під дверима, чекаючи господаря. Ця кришталева ваза швидко впала в око Федьку. Раніше допускалося виселення в адміністративному порядку лише для осіб, які само-правно зайняли житлове приміщення, тобто не мають ніяких підстав. На мою адресу прийшло повідомлення.Документи у всіх були, як кажуть, у повному ажурі. Найбільший запал виявився в командній грі Ведмедів. Їй було потрібно написати ці слова в алфавітному порядку. Питання голосування за зміни до Конституції більшою мірою залежить від результатів місцевих виборів. В більшості випадків ми допускали помилки, але на даний момент точно знали , що праві. В майбутньому вона обіцяла стати кондитером, але все склалося не як бажалося. У вигляді заохочення вони мали на меті заклиликати всіх людей Києва на виставу. У цьому тексті йдеться про дружбу однолітків. Птахи летіли в висоту і навіть не задумувались про пекуче сонце, яке так і хотіло обпалити їм крила. Вони занурювались в глибину століть і дізнавалися все більше про культуру стародавнього світу.В залі знаходилося багато людей навіть прийшов розбишака Степан який ненавидів Покрову.