Р.в. Восьмисот сімдесяти дев'яти
Д.в. Восьмистам сімдесятьом дев'ятьом
З.в. Вісімсот сімдесят дев'ять
О.в. Вісьмомастами сімдесятьма дев'ятьма
М.в. На восьмистах сімдесяти дев'яти
-доброго дня!
- доброго дня, наш шановний клієнт! ми вас раді бачити! сідайте ось тут, подивіться наші пропозиції і оберіть собі щось.
- дякую, але мені потрібно терміново зробити зачіску, але на жаль, я не знаю яка мені личитиме. підберіть мені, будь ласка.
- звісно. для вас все що захочете.сідайте, будь ласка, сюди і на декілька хвилин розслабтеся.
- дякую вам велике, я повністю вам довіряю.
Батьківщина бать-ків-щи-на -4скл. 11б. 11зв. 4гол. 6пр. (-о=/=о-/-о/-о)
Над річкою Дніпром у селі Старому Кодаку жив молодий лоцман Карпо Летючий. Був він потомком запорожців — високий, чорнявий та кучерявий,сміливий. Добре знав усі дніпровські пороги змалку. Лоцманський отаман дуже любив Карпа й настановив його головним керманичем
<span>Якось приплив до порогів байдак із багатим товаром, і попросив купець найкращого лоцмана. Отаман послав Карпа Летючого, пообіцявши йому за добру роботу найбільшу плату. </span>
<span>Погода була тиха та ясна. Десь далеко шуміли пороги. Гребці дружно махнули веслами й полетіли, як на крилах. </span>
<span>Щасливо проминули три пороги. Карпо був гордий і радісний. А попереду вже гудів Дід, чи Ненаситець. Здавалося, що ревла череда волів або стріляли з гармат. </span>
<span>Білий гребінь хвилі пробіг по воді. Коли десь узявся вітер, ухопив судно й зніс набік. Карпо сам кинувся до стерна, закричав на гребців, але нічого не міг удіяти. Страшний камінь Крутько вхопив байдак і обкрутив його навколо себе, зламавши стерно. Гребці здійняли руки до Бога, і Карпо втратив пам'ять. </span>
<span>Коли Карпо прийшов до тями, то побачив пишний сад, луки, прекрасні квіти, від яких не можна було відвести очей. </span>
<span>До Летючого підійшли двоє чоловіків в одязі запорожців і сказали йому спускатися вниз із гори. Карпо здивувався — такі ці люди були високі, рівні, дужі! А запорожці теж із подивом запитали, чи всі люди в Україні стали такі мізерні та маленькі, як оце він. І розказали, що як зруйнували Січ, характерники ( зачарували її всю — з островом, , з козаками — і тепер вона тут. </span>
<span>Запорожці повели Карпа через ліс,, до свого товариства. Козаки були дужі, гарні, , розмовляли стиха, а здавалося, що то ревуть Дніпрові пороги. </span>
<span>Пройшли через пишний сад зі спілими яблуками та грушами, виноградом. У ньому спочивали старі запорожці. У другому саду співав сивий кобзар. </span>
<span>Далі всі пішли до гетьмана й сказали, що прибув чоловік з України. Гетьман розчулився, з його очей впали сльози й обернулися на квітки. Став він розпитувати Карпа про те, чи пам'ятають в Україні гетьмана й козаків, чи розказують про них попи, ченці.Про те, як живеться людям на світі, краще їм чи гірше, і чи й досі терплять від ляхів, татар . Карпо відповів, що про запорожців вони чули від кобзарів. Про татар уже й не чути, а ляхи, й москалі є. Зітхнув гетьман і сказав громаді, щоб ішли разом з ним до церкви помолитися за Україну.</span>
