Державний устрій Риму в період республіки був досить простий і деякий час відповідав умовами поліса, яким Рим був до часу виникнення держави. Протягом наступних п'яти століть існування республіки розміри держави значно збільшилися, що майже не відобразилося на структурі вищих органів держави, які, як і раніше, знаходилися в Римі і здійснювали централізоване управління величезними територіями. Природно, що таке становище знижувало ефективність управління.
На відміну від рабовласницької демократії в Афінах, Римська республіка була аристократичною, вона забезпечувала привілейоване становище знатної багатої верхівки рабовласників, що відобразилося на повноваженнях і взаємовідносинах державних органів. Ними були насамперед народні збори, сенат і магістратура. Хоча народні збори вважалися органами влади римського народу і були втіленням притаманної полісу демократії, фактично управляли державою не вони. Це робили сенат і магістрати — органи реальної влади нобілітету.
В Римській республіці існували і розрізнялися три види народних зборів — центуріатні, трибутні, куріатні.
Головну роль відігравали центуріатні збори, які забезпечували завдяки своїй структурі і порядку прийняття рішень перевагу в них аристократичних і багатих кіл рабовласників. Щоправда, їхня структура із середини III ст. до н. е. з розширенням меж держави і збільшенням кількості вільних змінилася не на користь цих кіл. Кожен з п'яти розрядів заможних громадян почав виставляти рівну кількість центурій — 70, а загальна кількість центурій була доведена до 373. Однак перевага аристократії і багатства все ж залишилась, оскільки в центуріях вищих розрядів було значно менше громадян, ніж у центуріях нижчих розрядів, а незаможні пролетарії, кількість яких значно зросла, як і раніше, становили лише одну центурію.
До компетенції центуріатних зборів належало прийняття законів, обрання вищих посадових осіб республіки (консулів, преторів, цензорів), оголошення війни і розгляд скарг на вироки до смертної кари.
Другим видом народних зборів були трибутні збори, які залежно від складу жителів триб, які брали участь в них, поділялися на плебейські і патриціансько-плебейські. Спочатку їх компетенція була обмеженою. Вони обирали нижчих посадових осіб (квесторів, едилів тощо) і розглядали скарги на вироки про стягнення штрафу. Плебейські збори, крім того, обирали плебейського трибуна, а з III ст. до н. е. вони отримали право приймати закони, що сприяло зростанню їх значення у політичному житті Риму.
Ответ:
2616 років,
Объяснение:
Вавилонський полон (івр. גָּלוּת בָּבֶל, галут Бавел) — позначення періоду історії єврейського народу. Почався в 597 р. до н. е. із завоюванням Єрусалима вавилонським царем Навуходоносором II і тривав по 539 р. до н. е. до захоплення Вавилона перським царем Киром Великим. Період відзначався серією насильницьких переселень до Вавилона великої частини єврейського населення Юдейського царства за Навуходоносора II.
597+2019=2616
карибский кризис 1962 - верно
195.если сын ударил своего отца то ему должны отрубить руку.
196.если человек выколол глаз человеку,то также должны выколоть ему глаз.
218.если лекарь сделал человеку тяжелую операцию бронзовым ножом и убил этого человека или же он вскрыл роговицу глаза человека бронзовым ножом и выколол глаз человеку,то ему должны отрубить кисть руки.
Я-Хаммурапи,царь справедливости, которому Шамаш даровал правду!Мои слова отменны,мои деяния не имеют равных!Только для неразумного они-пустое,но мудрому они созданы для соблюдения.
Если человек будет с посланием относится к моим постановлениям,которые я начертал на своей среде,не отвергает моих законов,не искать моих слов,не изменит моих указов;пусть этот человек руководит своими людьми в справедливости.
Главным достижением народа было восстановление страны после войны. Требовалось кормить население, восстанавливать нормальную жизнь в пострадавших городах, восполнять упущенное.
Несмотря на то, что Вторая мировая война существенно притормозила развитие СССР, советский народ продолжал развиваться и развивать мир.
Конечно, при инициативе и поддержке государства была создана водородная бомба РДС-6, в 1948 году в СССР разрабатывались прототипы компьютеров для военных целей, создавались научные институты, например, Институт точной механики и вычислительной техники, было создано Специальное конструкторское бюро, была создана первая цифровая вычислительная машина в 1951 году также для военных целей.
Так что достижений было много.