Гражданином греческого полиса не мог считаться:
1)тот,чьи родители не были гражданами греческого полиса
2)раб
3)переселенцы(то есть те,кто приехал в полис из других земель)
Также полноправными гражданами не могли считаться женщины, которые не могли нести военную службу и защищать полис.
Схожество одно - это само колониальное устройство империй.
Между колониальными империями Португалии и Испании был ряд различий:
1. Португальская империя была морской, обеспечивающая исключительное использование Южно-Атлантического и Индийского океанов. Испанская же, так называемая, земельная. Она охватывала большую часть западной части Северной и Южной Америки.
2. Источниками богатства Португалии были торговля пряностями, африканская торговля рабами и плантации сахарного тростника. Источниками богатства Испании, в свою очередь, была добыча драгоценных металлов, с помощью использования коренного американского принудительный труд.
3. Коренные жители в американской колонии (Бразилия) были полукочевыми племенными обществами. Они были либо ассимилированы португальским обществом, либо отгонялись, но не были широко использованы в качестве источника труда. Что касается Испании, то коренные жители были частью урегулированных империй. Испанцы буквально убили элиту этих обществ и поместили себя в качестве новых правителей, оставив многие из их учреждений неповрежденными.
4. Колониальное присутствие Португалии в основном было прибрежным. Это отражало морской характер империи и предназначалось для содействия военному вмешательству с моря. В Испании же, колониальное присутствие было внутренним. Оно было предназначено как военная оккупация, направленная на контроль поселений, городских обществ.
Реш. 1: В результате правления Ивана Грозного было создано постоянное стрелецкое войско, которое встало на постоянное вооружение страны. Оно просуществует впредь до Петра 1.
Дополнительное задание:
Биология: Що таке двобічна симетрія?
Реш. 1: Це коли тварину можно поділити на дві частини
Дополнительное задание:
Українська література: Що із життя однолітків вразило за творем Блакитна дитина
Реш. 1: Коли я побачив назву повісті Анатолія Дімарова «Блакитна дитина», тотрохи здивувався. Дійсно, хіба може дитина бути блакитного кольору?«Мабуть, фантастика», — подумалося мені. Але насправді виявилося, що цейтвір — чесна, відверта, щира, весела розповідь дорослої людини про своєдитинство. Коли син письменника приходить додому із двійкою чизауваженнями вчителя в щоденнику, то бабуся та мати, дорікаючи йому, зІ’виховною метою» розповідають, яким слухняним та розумним ріс батькохлопчика. Влакитна дитина — це ангел, якась ідеальна дитина, певно, якареально й не існує: «Блакитна дитина, викликана прямо з небес бабусею тамамою, пурхає над моєю головою, вимахуючи сніжно-білими крильцями, сяєрожевими щічками й докірливо дивиться на забілку повними всіх на світічеснот голубими очима».Проте батько-пі чомусь стає трохи ніяково, як і йогосинові-бешкетнику, у нього також палають вуха від сорому: «Адже коли боця блакитна дитина залетіла багато-багато років тому в наш п’ятий «Б»клас, вона не вирвалася б звідти живцем. А якщо й вирвалася б, то зобдертими крилами. І найбільше отого блакитного пір’я, звичайно ж,лишилося б у моїх жменях!»Розповідь починається з метафоричної притчі про чарівний містокпам’яті. Місточок провисав над безоднею, і по один бік жила людина, а подругий було все, що потрібно їй для життя. І жити б людині вічно, коли бмісточок не вужчав з кожним днем. Стурбована, щоразу набирала людинавсе більше припасів. Але чим важчою ставала її ноша, тим вужчим —місточок. Автор говорить, що він також стоїть над такою «прірвою», а потой бік — прожиті роки: «І доки не щез місточок моєї пам’яті, будуходити по ньому, хоча б він став такий вузенький, як лезо ножа». Аленевблаганний час віддаляє автора від нього ж самого, коли він бувхлопчаком… Отже, із теплотою Анатолій Дімаров перекидає місток іздорослого життя в дитинство, яке припало на важкі воєнні та післявоєнніроки. Переходить через місточок і знову опиняється в дитинстві — змолодою мамою, молодшим братом, друзями.Статків у родини не було. Мама — вчитель, зарплатня невелика, але вприміщенні є етажерка з книжками та зошитами. Толя любить читати,учитель математики навіть поставив йому двійку через те, що хлопецьчитав на уроці «Тараса Бульбу», уявляючи себе лицарем. Навесні хлопці,не зважаючи на небезпеку, катаються на кригах, майже всі літні канікулипроводять на річці — купаються, ловлять рибу та раків. Автор навітьвисловлює цікаву, на мій погляд, думку про те, що люди, які виросли наберегах таких чистих і веселих річок’, не можуть бути злими й похмурими.А ще діти катаються на конях, ганяють по лісу, роблять набіги на чужігороди та садки!Мене вразив епізод, коли Толя з приятелем Ваньком, вирішивши налякатидівчат, бере до рота жабеня. Але, злякавшись, завуча, випадково ковтаєжабку. Ночами хлопчик прислухався: чи не стрибає вона у нього в животі. Ісміх, і гріх, як то кажуть!З теплотою герой розповідає про своїх учителів: Павла Степановича,Віктора Михайловича, Галину Іванівну. Останнім двом хлопці-бешкетникинавіть допомогли одружитися: обкидали зіпсованими яйцями залицяльникавчительки, і та була змушена йти на виставу з Віктором Михайловичем.Через місяць вчителі побралися. Але з найбільшою любов’ю АнатолійДімаров згадує свою люблячу матір. Між дітьми та мамою склалисядовірливі, щирі стосунки. Вона, на відміну від односельців, ніколи нелає та не б’є своїх синів. Із гордістю Толя каже: «Моя мати найкраща всвіті!»Отже, Толя — не блакитна дитина, не янгол. Це звичайний хлопець, ушкільному житті якого було багато пригод — веселих і не дуже. Звісно, щоАнатолій Дімаров, пам’ятаючи, яким він вбув у віці свого сина, кращерозуміє власну дитину. Адже за розвагами та бешкетами він помічав ужитті важливі речі й цінував їх: уміння мріяти, товаришувати,відповідальність за молодших і слабших, прагнення до добра йсправедливості, тонке відчуття краси природи, почуття гумору.
Главная цель Александра Македонского-захватить весь мир.После того,как он захватил весь восток он хотел завоевать запад до Атлантического океана.Ведь при Гавгамелах его войско разбило Персидское царство и обратило Дария Третьего в бегство.Он захватил Тир,Финикию,Вавилон,устье реки Нил,где его провозгласили сыном Бога Солнца и конечно же Персию.Александр планировал поход в устье Ганга,но его воины были уставшими и перестали ему повиноваться.Поход пришлось отставить.Десятилетний поход начался в 334 г до н.э.,а закончился в 324 г.Но летом 323 г. до н.э. Александр внезапно заболел и умер.
