Вроде он его побаивался немного. И давал взятку
Утро- ранняя пора,Просыпаюсь в семь утра.Зубы чищу как всегда,Одеваюсь неспроста.
День, после школы, уставший иду,Но на прогулку с друзьями иду!Бегаю, прыгаю и хохочу!Бегать хочу, а есть не хочу.
Вечером - пора уроков пришла.Делать не хочется, но пора...Часик в компьютере я посижу,И снова уроки делать пойду!
Ночь- тишина на дворе и покой.Ласково светит луна над землей.Солнышка нету,Все дети спят,Ну а я задремал часов так на пять
Молитва-установленный текст, читаемый при обращении к Богу, к святым.
Часть населения-верующие в Бога люди, читают молитвы, обращаются с просьбой о чём-либо к всевышнему. Они считают, что, если прочитать молитву, то какое-либо желание исполняться и жить станет лучше. Но не верующие люди не читают молитвы и у них в жизни достаточно всё хорошо складывается.
Таким образом, мы понимаем, что молитва для христианов помогает, то можно жить и без неё.
1-А);2-А);3-D) ;4)АРИОН-это древнегреческий поет, с именем которого связана легенда о чудесном спасении ( дельфин, зачарованный пением Ариона, вынес его на берег), вдохновила многих поэтов..
<span>Вільфрел Айвенго — головний герой твору. 1. Походження
героя. (Айвенго належав до шанованого старовинного роду саксів. Його батько —
Седрік Сакс — представник тієї частини знаті, яка не бажає коритися норманам і
мріє про відродження своєї незалежності.) 2. Володіння зброєю, хоробрість,
спритність — риси справжнього лицаря (Незважаючи на те, що Айвенго дуже
молодий, ніхто з лицарів не зумів перевершити його у мистецтві володіння
зброєю. Він бере участь у всіх лицарських турнірах, відстоюючи честь і справедливість.
На турнірі під Ашбою він, коли лицарі-норманн майже стали переможцями,
з’являється із девізом «Позбавлений спадку» і перемагає в смертельному бою
найсильнішого з норманів — гордовитого храмовника Бріана де Буагільбера.). 3.
Вірність королю Річарду. (Повернувшись після хрестового походу, він вірно
служить королю Річарду, який у цей час повернувся до Англії, захищає честь
короля і його хоробрих воїнів.) 4. Чесність і шляхетність. (Айвенго попереджає
про небезпеку Ісаака, з яким хотів розправитися храмовник, допомагає вийти із
замку й дістатися до безпечного місця. Для Айвенго не має значення та
обставина, що Ісаак — єврей, хоча, за тогочасними переконаннями, християнину не
личило піклуватися про життя «нащадка зневаженого народу».) 5. Здатність на сильне
кохання. (Айвенго усім серцем покохав вихованку Седріка — леді Ровену. Його
почуття не остудило навіть те, що його батько, маючи намір одружити Ровену з
Ательстаном Коїгтисбурзьким, позбавив Айвенго спадщини й вигнав із дому.
Перемігши на турнірі під Ашбою, лицар Позбавлений Спадку обирає королевою
турніру леді Ровену. Зрештою сила кохання перемагає: старий Седрік дарував
синові прощення, і згодом Айвенго з коханою Ровеною одружуються) 6. Готовність
допомогти людям у біді. (Ребекку, дочку Ісаака, несправедливо звинуватили в
чаклунстві і, за законами того часу, мали спалити на вогнищі. Шляхетний
Айвенго, пам’ятаючи, як дівчина доглядала за ним, коли він був тяжко поранений,
поспішає на турнір захистити її честь і мечем довести її невинність.) В образі
Айвенго втілено найкращі лицарські чесноти. Автор створив портрет ідеального
лицаря, врода якого поєднується з розумом і шляхетністю, а відвага — з умінням
битися. Він доблесний, некористолюбний, вірний своїй коханій і своєму королю.</span>