-Привіт, Максиме, ти бачив новий спорт майданчик? -запитав я у друга в школі.
-Так, привіт, навіть був на відкритті, -розповів друг.
-І що ж там росказували про нього?
-Наш мер сказав "Новий спорт майданчик, це більше здорової молоді", мені сподобались ці слова.
-Так, зараз дуже мало, молоді яка займається спортом, а тут цілий і великий спорт майданчик із різними тренажорами.
-Пробач, мені потрібно бігти, зустрінимось ввечері на ньому?
-Так, пограємо у футбол, бувай.
Так, на мою думку, вони потрібні. Люди, що пережили війну у такому ранньому віці, не мали дитинства. Вони вирішили під звуки перестрілок, а день без смерті когось із рідних вважався святом. Звісно, дорослі люди зробили більше для нашої свободи, але діти війни на все життя залишилися з моральною травмою, що може залишити їх без роботи і лише зі спогадами про близьку смерть
Бад'оріст' замість ь ставимо пом'якшення бо це буква а звук недає ь
<span>Кожен урок фізкультури в нашій школі цікавий та неповторний. Ось наприклад на минулому уроці мій вчитель фізкультури запропонував провести змагання на спритність і швидкість на лижній дистанції. Радощам мого класу не було міри, всі одразу ж підтримали цю ідею. Хоча у нас не було спеціальних навичок, та з пояснень вчителя ми все зрозуміли. І навіть ті хто катався перший раз були впевннні в своїх силах. Срочатку ми провели декілька тренувальних вправ повільно пересуваючись по дистанції, та потім швидко опанували техніки підйомів і спусків. Коли розпочались змагання ми всі стали дружною командою і намагалися допомагати один одному, коли хтось втрачав рівновагу. Вчитель давав цінні поради і вибирав зручний шлях. Подолання першої дистанції виявилось трохи важким, але згодом це так захопило, що вже труднощі залишились далеко по заду. Перши фінішував мій кращий друг, я дуже радів за нього і він підтримував мене, коли я вже наближався до фінішу. Після змагань вчитель нагородив переможців і ми всі разом пили теплий чай, розповідаючи один одному свої враження.</span>
<span> Я дуже мрію про те, щоб знову відвідати цирк. Це завжди повертає мене у казковий світ раннього дитинства. Коли я думаю про цирк, то одразу згадую про маленьких кумедних тваринок, що бігають по сцені, усміхнені дитячі обличчя і запах солодкої вати. Мені також дуже до вподоби виступи гімнастів. Я завжди вражалась їх сміливості і спритності. А найголовнішою причиною мого обожнювання циркових вистав є клоуни. Вони завжди підримують веселу атмосферу серед глядачів і їх жарти надовго вкарбовуються в пам"ять<span>Ⓐ</span>.</span>