На мою думку, виховання особистості – є одним із найважливіших етапів її формування. Усі необхідні якості, що супроводжують людину у житті, закладаються ще в дитинстві. Тому батьківська любов і підтримка, порада і мудре слово, і просто гарний приклад для наслідування – це найкращі чинники для становлення особистості. Згодом, будучи дорослою, особа може чітко поставити собі за мету – впевнено йти до своїх цілей.
По-перше, повертаючись до думки про виховання особистості, варто говорити про важливість батьківського повчання. Адже ставлення батьків до дитини й стосунки між близькими як щабель до саморозвитку.
По-друге, кожна дитина має бути гордістю для своїх батьків. І тоді у будь-якому віці сформована особистість матиме сили й натхнення в усіх своїх починаннях.
Отже, у вихованні особистості завжди мають переважати такі людські якості, як любов, підтримка і порада рідних. Дитина повинна бути гордістю для батьків та відчувати в них опору. Маючи таке підґрунтя, особа обов’язково буде успішною, а загальнолюдські цінності ставитиме вище за інші.
Розповідь - роз - префікс, пов - корінь, ідь - суфікс, нульове закінчення, розповідь - основа.
Над шляхом, при долині, біля старого граба,
де біла-біла хатка стоїть на самоті,
живе там дід та баба, і курочка в них ряба,
вона, мабуть, несе їм яєчка золоті.
Там повен двір любистку, цвітуть такі жоржини,
і вишні чорноокі стоять до холодів.
Хитаються патлашки уздовж всії стежини,
і стомлений лелека спускається на хлів.
Чиєсь дитя приходить, беруть його на руки.
А потім довго-довго на призьбі ще сидять.
Я знаю, дід та баба - це коли є онуки,
а в них сусідські діти шовковицю їдять.
Дорога і дорога лежить за гарбузами.
І хтось до когось їде тим шляхом золотим.
Остання в світі казка сидить під образами.
Навшпиньки виглядають жоржини через тин…
Средь поля, средь долины, под старой кроной граба,
Где беленькая хатка на пустыре живет,
Живут там дед и баба, и курочка их Ряба,
Она им золотые яички, знать, несет.
Там полон двор цветами, там чудо-георгины,
И вишни чернооко стоят до холодов.
Качаются кудряшки вдоль узеньких тропинок,
И аист престарелый садится к ним на кров.
Чье-то дитя приходит, берут его на руки.
А после долго-долго на лавочке сидят.
Я знаю, дед и баба – это когда есть внуки,
У них – соседа дети шелковицу едят.
Дорога и дорога средь поля с «гарбузами».
Кто-то к кому-то едет тем полем золотым.
Последняя уж сказка сидит под образами.
Привстав, ей георгины кивают через тын.
я дуже люблю коли до нашої родини приходять друзі, знайомі та родичі. Ми завжди зустрічаємо усіх привітно, як-то кажуть "з хлібом та сіллю". Ми поважаємо наших гостей і вдячні їм за увагу до нас і любов.
Сьогодні до мене прийшли гості. Я як завжди їх привітно зустрів: зняв верхній одяг, запропонував капці, провів до ванної кімнати, запропонував присісти. Важливо й те, що я приділяв їм достатньо уваги, адже так виявляється повага до співрозмовників і друзів. Потім ми разом повечеряли, випили чаю. за столом ми вели дуже приємну розмову, гості радісними встали з-за столу. згодом, я знов подякував за їх візит і провів додому.
Весело проводити час разом з друзями та гостями!
