Смысл ,этого поучительного и замечательного рассказа в том что-после того как ушла докторша и медсестра из 5 А,остовалось немного времени до звонка на перемену , окозалось что Харлампий Диогенович в таких случаях рассказывал интересные истории. В этот раз не обошлось. Он своей историей старался высмеить мальчика, в том что он пришел не подготовленным, к тому же он сорвал урок математики прививками от болезни! После такого рассказа малтчик всегда готовился к предмету Харлампия Диогеновича.
Мораль: так уж бывает у людей — слова расходятся с делом.
Ответ:
Объяснение:Мне кажется, что это стихотворение раскрывает тему жизненного опыта и духовного взросления, смены образа мысли и взгляда на мир, которые приходят с возрастом, после переживания разочарований в мечтаниях и идеях юности. Так называемые "розовые очки" разбиваются на множество больно ранящих осколков, оставляющих раны горького опыта несбывшихся надежд и пошатнувшихся идеалов
Приёмыш,Соболько индюк,индюшка,гусак,курица,пе-тух, ёж.
В основі нашої драми проблема становища жінки у тогочасному суспільстві, те сімейне, що не виставляється на показ. Як пише Вікіпедія «сучасники сприйняли драму як маніфест фемінізму». Дружина у нерівноправному становищі у сім’ї. Повністю у всьому залежить від чоловіка. За певні упущення в поведінці її можуть/мають право позбавити можливості виховувати дітей (не зовсім зрозумів, що саме тут автор мав на увазі – взагалі позбавити батьківських прав?).
Дружина банківського керівника колись позичила гроші для його ж лікування і йому пояснила, що вони походять від спадку її батька. Не пояснила, бо типу треба марку чоловікові допомогти підтримувати, в жодному випадку не поставити під сумнів його впевненість у собі, у своєму становищі, у тому що він найбільш впливова особа в сім’ї та оточенні. Ось таке. А тато насправді нічого не залишив. Так склалося, що ці гроші взято у тепер уже звільненого підлеглого чоловіка. В розпачі цей кар’єрист і не зовсім чиста людина «здає» екс-босу його дружину, оскільки в документі про позику та підробила підпис батька, який за правилами мав підтвердити факт позики (тобто навіть позику жінка не могла тоді самостійно взяти). Це дуже вже стисло про сюжет.
Коли ж ознайомимося із критикою чи описом твору, то зустрінемо переважно співчутливі тези щодо важкої долі головної героїні. Як на мене, то чогось такого рабовласницького я там не вздрів. Лише деяке зневажливо-поблажливе ставлення чоловіка до дружини та матері своїх дітей. Він і гроші виділяє їй на її дещо сумнівні прохання, і вислухає, коли та попросить, і навіть спонтанно ввечері потанцює вдома на її ж прохання. Остання сцена – з’ясування стосунків, чи не перша відверта розмова між ними і розірвання стосунків в односторонньому порядку (з ініціативи дружини) взагалі на користь чоловіка, який чогось до цього не зрозумів, не приділяв уваги, а тут уже й готовий на компроміси. Але з’ясовується, що пізно, незважаючи на трьох спільних дітей. Можливо у тодішній Норвегії це здавалося страшенною проблемою. Щойно на www.ukrlib.com.ua прочитав н
