<span>Я сьогодні черговий учень, Я люблю місяць листопад, Завтра в школі у нас буде виразне читання</span>
Коли приходив слюсар мого батька не було вдома. Мій брат середнього зросту, худорлявоі статури, зеленоокий, веселий і життэрадісний. Мені подобаються хлопці з карими очима. Писати листа бабусі було дуже важко, бо моя рука все ще боліла. Вчитель сказав, що б ми вистроілись у лінію. На виставці сучасного мистецтва я бачила цікаву інсталяцію зі скла. У мого старшого брата Назара зараз нема дівчини. Знайомі зі Львова передали мені смачну каву. Матуся купила мені новий мальберт для малювання.
одгадка красивое
слово тучи
7 букв,9 звуків,4 склади.
Моя бабуся якось розповіла мені про її дідуся,мого прапрадідуся. Так ось, бабусин дід Михайло жив під час війни. Його не взяли до армії на службу, але він понад усе на світі мріяв допомагати людям. Якось через їхнє село ішли німці, їх було декілька, троє синів п'ятеро бабуся уже не пам'ятала. Молоді юнаки років 19-22 не більше. Двоє із них були поранені. Солдати стукали у двері, просили допомоги, але ніхто не відчиняв і лаючись, проганяв німців з подвір'я. Та мій прапрадідусь не був таким, як його односельці,він відчинив солдатам двері, запросив до хати, нагадував бідолах і вилікував поранених (бо є він був добрим лікарем). Тоді солдати пртзналися дідусю, що їх дома чекають матері, що їх силоміць відправили на війну і, що вони зовсім не хотіли вбивати людей. Тому й втекли з посту. Мій дід протримав хлопців ще кілька днів і давши їй добрячі торбинки з харчами, відправив у дальню путь, додому.
Я вважаю, що мій прапрадідусь зробив гідний вчинок, адже якоюм б не була ззовні людина, якщо вона просить допомоги потрібно її дати, ти ж не знаєш яка вона всеркдині. Коли твориш добро, воно тобі в сто крат вертається.
