План переміщення, накреслений за допомогою комп'ютера, затвердили вчасно. Тихо дрімала земля, встелена.... Засіки¹ засипали зерном, зібраним улітку. Ліс, поріділий від непродуманої вирубки, зустрів нас непривітно. Дідусеві подарували сорочку, оздоблене мереживом . Трави, заплетені зеленим горошком, м’яко лоскотали босі ноги.
Повітря, настояне на ароматах горобини й мокрого листя, приємно дурманить голову. Біліє розквітла гречка, де-не-де підсинена волошками. Безмежний степ укритий снігом спав. Коровай – обрядовий хліб, поширений серед багатьох слов’янських народів. Колос, викупаний сонцем, вклоняється мені. Через вікно в очі зазирнув клапоть неба, присипаний срібним теплом. Холодний дощ, перемішаний з мокрим снігом, заступив ясні обрії.
Рід- - корінь.
-н-, -еньк- - суфікси
-а - закінчення.
рідненьк- - твірна основа слова.
Спосіб словотворення: суфіксальний.
Рідненька ← рідний
Я хочу жити в суспільстві,в якому мене будуть любити,поважати.Адже нікому не хочеться,щоб з його рішенням ніхто не рахувався.Напевно майже всі з вас хочуть,щоб до вашої думки прислухувались.Найважливіше у суспільстві на мій погляд це розуміння.Щоб у людей було розуміння до інших.Ось в такому суспільстві я б хотів (хотіла) жити.
во вложении картинки посмотри))
Моя майбутня професія - лікар. Я давно так вирішив. Ще в дитинстві мені хотілося допомогти всім, кому погано та боляче. Я вовтузився з бездомними хворими кошенятами та цуценятами, лікував голуба, в якого було зламано крило. Друзі дивувалися, як мені не нудно все це. А мені «працювати» з хворими звірятами дуже подобалося і ніколи не набридало. А тепер я точно знаю, чому хочу присвятити своє життя.
Лікар - найгуманніша професія на землі. Він позбавляє людей від страждань, хоча часом для цього він має спочатку заподіяти їм біль. При цьому лікар має бути дуже доброю людиною, добре відчувати чужий біль. Тільки тоді він зможе не нашкодити хворому. Але йому потрібно буде навчитися бути стійким, сильним духом, бачачи чужі страждання. Інакше всі сили у нього підуть на переживання, і він не зможе допомагати людям по-справжньому.
Є ще таке поняття, як лікарська таємниця. Люди йдуть до лікаря, коли їм погано, важко, боляче, вони приходять до нього, як до пастиря зі своїм горем і бідою. І він, як священик на сповіді, має вислухати, зрозуміти, допомогти і зберегти в собі чужу таємницю. Цього вимагає клятва лікаря, яку він дає на початку свого трудового шляху, і вірним якої він повинен залишатися все своє життя.
Лікар повинен бути готовий до самопожертви. За першим покликом він повинен прийти на допомогу людям вдень і вночі, в дощ і в пургу, під час терактів та стихійних лих. Справжні лікарі віддавали свою кров, останній ковток води, затуляли своїм тілом поранених від куль та осколків, самі заражалися смертельними хворобами, рятуючи людей під час епідемій.
Ця професія вимагає мужності, необхідність прийняття єдиного правильного рішення, від якого залежить людське життя .
Якщо помилки продавця або кравця можна виправити, то неправильно поставлений діагноз, рука хірурга, що здригнулася, навіть проста байдужість до хворого може обірвати чиєсь життя. Але зате яке це щастя, яка велика місія - першим дізнатися про народження нового життя. Або сказати матері: «Операція пройшла успішно, ваш син буде жити».
Мабуть, заради цієї миті і варто багато вчитися та працювати, щоб присвятити себе кращій на землі професії - бути лікарем.
