Я вважаю,що всі люди хочуть ,щоб до них зверталися з мелосердям,але самі цього не можуть виконать.Хочу щоб люди бкли добрими та веселими та ніколи не сумували.Маю на увазі,що люди в нас сумують та створюють суицид. Сумно все кінчається мама с татом сумують та не можуть найти собі місця.І думають навіща,навіщо ті це зробив(ла).Хто тобі це підсказав,а мабуть вони не правильно вчинили.Задумуйтеся...Не створюйте суму та жаллю.
1) Ранок сьогодні туманний, ніби в повітрі молоко розлили, яке не встигло ще охолонути.
2) Книги - найкращі вчителі, бо тільки вони зможуть пояснити те, чому в школі не навчають.
3) Весна - найкраща пора року, бо в цей час настрій стає мрійливо-піднесеним і пташки співають так, що все навколо розквітає.
4) Незважаючи на те, що всі ми представники одного виду, люди бувають різні, тому не можна вірити кожному.
5) Через те що зелений колір заспокоює, його часто можна зустріти в приміщеннях, які призначені для відпочинку.
Пора року осінь
Усі люблять весну, тому що весна приносить радість життя після довгої й виснажливої зими, і літо, тому що влітку всі їдуть до моря. А я люблю осінь. Тому що восени дуже легко мріяти, а я люблю помріяти. Я дуже люблю збирати букети з осінніх листів. Вони мені здаються навіть більше гарними, чим букети з яскравих весняних квітів. І, потім, квіти потрібно зривати, начебто б убивати їх. А листи падають самі, їх просто потрібно підняти із землі. Вінок або букет із кленових листів нітрохи не гірше, ніж квітковий.Я люблю осінь за те, що це дуже гарна пора року. І ця краса одночасно яскрава й спокійна. Якби я була художником, я б малювала тільки осінь: і осінній ліс, що просто сіяє на сонце, і осінню міську алею. Для осені потрібні найкрасивіші фарби: жовта, апельсинова, ніжно-коричнева, бордова, червона, золота.
Софійка - маленька дівчинка,ранок якої починається тоді, коли сонечко прокидається та заглядає у віконце. Дитина дуже талановита, любить танці, гімнастику, аеробіку, спів, макраме та бісероплетіння. Але найулюбленіша справа - це катання на велосипеді. Софійка навіть не поснідала, а вже стрімко біжить на двір. Ранок був дуже сонячний, теплий, співали пташечки. Софійка сіла на велосипед та поїхала вулицями рідного села. Наближалася осінь, але дівчинка взагалі не сумувала, вона милувалася квітами, спостерігала за тваринами, побачила сусідку Марусю, яка доїла корову, на своєму шляху зустріла подружку Янусю, яка біжала до магазину по молоко. Софійка проїхала повз криницю, стадо свиней, хлопчаків,які бавилися м`ячем та вирішила повернутися до дому. Велосипед блищав на сонці, а дівчинка радісно снідала та чекала на нову поїздку зі своїм залізним другом.
Я вважаю, річ не в модних річах, а в тому, що, маючи все це, ми не втратили здатності співпереживати іншим людям, бути чесними, вміти дружити, не зраджувати товаришів, допомогати іншим та домагатися поставленої мети своєю працею.Завжди будуть сучасними доброта і порядність.
