(рассказ или быль я незнаю) Вообщем это произведение очень хорошое ,доброе(так сын понял что хочет к матери и вернулся) и в тоже время грутный(он пришел домой а мать в скором времени умерла)
А. П. Чехов поднимает тему
« футлярной жизни». Главный герой Чимша- <span>-Гималайский </span><span>воплотил
в жизнь свою мечту – купил имение и сад
с кустами крыжовника. НО каким способом? На какие жертвы он пошел ради этого?
Он всю жизнь копил деньги ,недоедал, экономил. Потом женился на богатой вдове и
продолжал морить ее голодом, пока она не отдала Богу душу. Он не мог
наслаждаться жизнью в полном объеме .</span> . За время жизни в имении наш герой «постарел,
обрюзг» ,зато стал “настоящим” помещиком. Но так нельзя жить!!
Рассказ учит нас, что надо жить полной
жизнью, радоваться каким то моментам, делать добро, помогать людям.<span> Нельзя лишать себя возможности испытывать эти маленькие радости!!!!!</span>
Стихотворение М.Ю. Лермонтова "Три пальмы" напомнило мне о старом афоризме "Бойся своих желаний - они имеют свойство сбываться". Гордые, прекрасные деревья, растущие в оазисе посреди пустыни, ощущали себя ненужными, так как красота их, даваемая кронами тень, никому не приносили радости. Воззвав к пророку они получили, наконец, гостей - пёстрый и богатый восточный караван, описываемый поэтом во всех подробностях. Однако радость пальм продлилась недолго. Той же ночью кочевники срубили их, чтобы разжечь костры. Люди ушли, оазис, от которого они без благодарности взяли всё, что им требовалось, остался опустошённым, лишившись своего украшения и защиты.
Дети засмеялись над прохожими потому что он спас утят а затем и попрощался с ними....Я радостно снял шапку и помозав ею крикнул счастливый путь утята!ребята засмеялись потому что они сами ещё были глупые и не понимали что творили.они совершили этот бездумный поступок и не могли объяснить свои действия.автор искренне любил природу бережно относиться к братьям нашим меньшим.
Про повість Вольтера "Простак" <span>Повість “Простак“ була написана Вольтером у 1767 р.</span> <span>Дія повісті "Простак" повністю розгорталася у Франції, хоча головний герой — індіанець з племені гуронів, який за збігом обставин опинився на території Європи.</span>Незважаючи на доволі примітивну композиційну побудову та стриманий виклад думок, протягом твору наскрізно простежувалася його сатирична спрямованість. <span>Найголовніші риси головного героя – здоровий глузд і відвертість. Простак робить вчинки, які прийнятні з погляду природи, але суперечать моралі французького суспільства, представники якого вважають його досить дивним і навіть небезпечним. Чим глибше Простак знайомиться з французькою дійсністю, тим драматичнішим стає його конфлікт з нею. Поступово він розуміє, що навіть Біблію, джерело мудрості й добра, використовують як виправдання брехні, лицемірства, фарисейства, релігійних конфліктів. Чиста душа Простака, не позначена<span> тавром</span> лицемірства, прагне гармонії з собою та людьми, опирається фальші людських стосунків, тоді як інші й не помічають її.</span><span> </span><span>Ідейний зміст повісті<span> Вольтера – згубний вплив суспільства на “природну людину”, що і зумовило складність, багатогранність образу Простака, який протистоїть цивілізації, а не захоплюється нею.</span></span> <span>Головна суперечність твору: "Природна людина" — "штучна" людина (продукт цивілізації).</span> <span>В центрі уваги ті риси французького життя, які, на думку письменника, суперечили здоровому глузду, природному єству людини: "Його розум, не викривлений помилками, зберіг усю свою природну прямизну. Він бачив речі такими, якими вони насправді є, між тим як ми, під впливом засвоєних у дитинстві поглядів, бачимо їх скрізь і завжди такими, якими вони ніколи не бувають".</span> <span>Природний розум вищий від здорового глузду, набутого в умовах цивілізації, бо остання наскрізь отруєна забобонами. В основі комічного у творі лежала саме невідповідність суджень природного глузду і загальнопоширених суспільних звичаїв (забобонів).</span> <span>Головна сюжетна лінія<span> — історія кохання Простака і юної вродливої Сент-Ів.</span></span> <span>Спочатку події відбувалися в Нижній Бретані, в пріораті Гірської богоматері. Своїми наївними, але влучними судженнями Гурон, сам того не знаючи, викривав різноманітні суспільні забобони і нісенітниці, зокрема поведінку людей, що заснована на буквальному розумінні релігійних приписів.</span> <span>У другій половині твору Простак, відзначившись у битві з англійцями, що напали на узбережжя, вирушив в Париж за заслуженою нагородою, а заодно за дозволом одружитися з коханою Сент-Ів. Проте "природний розум" не міг знайти спільної мови ні з "державним розумом", ані з "конфесійним розумом".</span>Всі можновладці, до яких звертався Простак, а за ним і Сент-Ів, — це духовні особи; люди, що оточували героїв, говорили майже виключно на релігійні теми і дивилися на світ крізь призму конфесійності. Все суспільство розподілене на ворогуючі релігійні групи. Тут релігійність постала швидше не як забобон, а як прагматична, егоїстична позиція, що вела до особистого збагачення.Вольтер прагнув показати, що релігійність не надає французькому суспільству ніякого ладу, не робить його моральнішим і щасливішим.<span>Твір відобразив атмосферу тих років, коли в більшості католицьких монархій почали забороняти діяльність єзуїтів, аж поки рішенням папи Климента XIV орден не був розпущений зовсім.</span>