Повесть "Капитанская Дочка" была написана А.С.Пушкиным. Она основана на событиях людского бунта с участием Пугачёва. Одним из её главных героев является Емельян Пугачёв. Так как Екатерина втарая можно сказать не по праву находилась на пристоле и сместила снего Петра 3 то Емельян Пугачёв выдаёт себя именно за Петра 3. Что бы захватить власть. Сказать что он главный герой повести нельзя ведь тогда бы её назвали Востание Пугачёва или что-то подобное . Но повесть называется именно "Капитанская дочка" но это отдельная история о том почему Пушкин так назвал свою повесть. Пугачёв игрант одну из главных ролей, он только пытается выглядить властным правителем, но на самом деле это не так. Это можно ощутить в сцене когда Гринёв заходит к Емельяну пугачёву в один из домов крепости и прежде чем Пётр вошёл описывается поза Пугачёва сидящего на троне , воображая что он уже полноценный правитель. Нельзя сказать что пугачёв отрицательный герой ведь на пример: Швабрин точно отрицательный герой с деградирубщей дорогой в течении повести, Емельян Пугачёв имеет как отрицательные , так и положительные черты характера.
Из всего выше сказанного мы можем сделать вывод , что один из главных героев повести Емельян Пугачёв герой нейтральный .
Хоч Павлусю було лише п'ятнадцять років, але він часто потрапляє, а потім вибирається із ситуацій, з яких йому, здавалося б, вибратися не під силу. Автор явно перебільшує фізичні можливості свого героя, але, певно, він намагався довести нам, сьогоднішнім, що такі молоді герої - окраса історії України! І ми вже не помічаємо цього перебільшення, бо образ Павлуся захоплює нас, викликає особливу симпатію; його хочеться наслідувати і буди на нього схожим.
<span>Ось Павлусь вирушає в далекі й небезпечні мандри на пошуки сестри, яку щиро любив. Ні лихі часи, ні повна невідомість не зупиняють юного героя, бо його надихають рішучість і сміливість старших співвітчизників-запорожців. Він намагається насамперед собі довести, що гідний їх, вірних захисників нашої землі від татарських набігів. </span>
<span>А. Чайковський не ідеалізує Павлуся, хоч, у першу чергу, наділяє його найкращими рисами, за які хлопця не можна не полюбити. Я схиляюсь перед його патріотизмом, присягою на вірність рідному краєві (вона звучить у внутрішніх монологах героя) , перед щирістю та м'якістю душі, теплотою та ніжністю почуттів. Навіть те, що він нібито поступається совістю і вдається до хитрощів і обману татарина, який хотів повернути хлопця до двору Сулеймана, можна виправдати. Ним керувала мета будь-що вижити, щоб здійснити свою мрію - знайти сестричку Ганнусю і визволити її з неволі. Цій благородній меті були підпорядковані всі його вчинки і поведінка, поки не здійснилася його зустріч з сестрою.....
</span>
Я дуже люблю собак. Я прочитала книгу "Білий-Бім Чорне вухо". Мені вона дуже сподобалася. Там розповідалось про собаку, який чекав господаря все своє життя. Він помер... Мені дуже було жалко його. Я плакала