У кожного є свій найкращий друг. Він повинен бути добрим розумним ще він повинен тобі допомагати. Я важаю що справжній друг повинен бути завжди поряд з тобою. Справжній друг тебе завжди тебе захистить та ніколи не кине тебе. Коли ти будеш потребувати допомоги. Справжній друг завжди тебе буде звеселяти коли тобі сумно. Справжній друг може бути тільки один тому що він самий найкращий.
<span>Світанок розбудив птахів, твій голос чується у їхньому співі.
2.Дрімає вітру срібна дуда, дика груша в сні дичить.
3.Згори гора дивилась у черлінь, хилитався човен до човниці.
4.Свіча плакала, крізь ті сльози попливли перед очима картини пережитого.
5.Плелася із берега м'ята; серце охоплював щем; мить була забагата розмовами, сміхом, дощем.</span>
Недарма люди кажуть, що батьків і Батьківщину не вибирають. Ми можемо вибирати шлях у житті, професію, друзів, але незмінним залишиться те місце, де ми народилися, і сім'я, у якій ми росли.
Недарма слова "батьки" і "Батьківщина" споріднені: обидва слова мають відношення до початку нашого життя, до формування нашої особистості. Характер кожної людини закладається і формується у сім'ї, у ту пору, коли, як говорять у народі, "дитина поперек лави лежить". Дитина росте, і на неї усе більше впливає суспільство тої країни, у якій вона живе. Тому, на мій погляд, саме родина (батькі) та країна (Батьківщина) роблять людину такою, якою вона є.
Потім людина може переїхати жити куди завгодно, але у її душі назавжди залишаться спогади про рідну країну та сім'ю, що її виростила. Батьківщину неможливо забути, як неможливо забути маму і тата. Тому, де б не жили українці, вони залишаються українцями. Бо можна вибрати місце проживання, але не Батьківщину.
Вона красиво катаеться на ковзанах .
Прийшла холодна зима.Замерзли рiчки й озера.Поля вкрились бiлим
снiгом.Тепер ти можеш кататися на лижах i санчатах.Ця розвага дуже
подобаеться дiтям.На високих i низьких гiрках ти можеш побачити тих,хто
гарно катаеться на лижах i тих,хто тiльки вчиться.А найменшi дiти
спускаються на санчатах.Весело дiтям!