Благородство – це зовсім не одяг і не постава. Людину визначають її вчинки. Слова – це вітер. Одяг – зовнішня оболонка. Тільки вчинки розкривають справжню сутність людини, визначаючи тим самим ступінь шляхетності, так само як і інтелігентності. Благородна людина має бути в першу чергу поблажливою, поблажливою до слабостей і пороків інших. Благородство – це уміння прощати, хоча це зовсім не означає, що не потрібно вміти постояти за себе.
Яке б не було походження і положення, не принизити цим іншого – ось справжнє благородство. Повага до людей і інтелігентність – окремий випадок благородства. Жертовність, щедрість, причому не тільки душевна – теж приманне благородній людині. Благородство – це коли ти віддаєш людям все, що можеш і одночасно прощаєш цих людей за те, що вони не відповідають на це взаємністю! Загалом, благородство – це вчинки і справи, справи і вчинки. І при цьому відсутність тикання себе в груди і захвату своїм благородством.
Доводити , що благородство людини визначається не положенням і не знатним походженням, навряд чи варто. В основі благородства, насамперед, лежить високе розуміння честі і обов’язку. Кодекс благородної людини включає в себе такі поняття, як чесність, прямота, сміливість, принциповість, наполегливість і в той же час – гуманність, вміння щадити слабкого, бути вище дрібниць, вміти жертвувати власними інтересами на користь інших. Благородство – це коли ти робиш добро непомітно, не заради визнання і нагород. Я впевнений в цьому.
Є люди, які плутають благородство з зовнішньої красивою позою, з чванливістю, зарозумілістю. Будь-яке зауваження на свою адресу вони сприймають як образу власної честі. Людини, здатній на благородний вчинок, людині, що володіє почуттям власної гідності, якраз найважче образитися або образити.
Визнати свою помилку, вибачитися, якщо ти винен, не боятися потрапити в дурне або скрутне становище заради доброї справи – це не означає поступитися власною гідністю, а значить поступити великодушно. Але якщо ви скептично ставитеся до проявів безкорисливості, вам є над чим замислитися. Я переконаний: справжнє благородство невразливо для дрібниць життя. Треба за всіх обставин залишатися непохитною, чесною, благородною і безкорисливою людиною. Я сподіваюся стати чесною людиною, яка вчиняє безкорисливі вчинки, і мені є з кого брати приклад.
Думки щодо того, чи потрібно брехати, є досить неоднозначними.
З одного боку, навіть маленька брехня може зруйнувати щось, що будувалось не один рік. І з цього можна зробити висновок, що брехня-це погано в будь-якому її прояві.
Але не все так просто. З іншого боку, брехня-це те, що неодноразово рятує нас від печалі, болю та розчарування. Насправді не кожен може сприйняти правду, і не кожен готовий повірити, що світ такий жорсткий.
"Гірка правда краще, ніж солодка брехня"-завжди любила повторювати моя бабця. Але в світі все набагато складніше: іноді ми навіть не помічаємо, коли брешемо, і насправді брехня рятує цей світ від небажаних конфліктів.
Брехати чи ні-це насправді вибір кожного. Але не потрібно забувати про те, що кожен гаш вчинок несе за собою певні наслідки.
Ви повинні берегти ці знання.
Якщо вас запитають,ви повинні порадити вірний шлях.
Спочатку потрібно перевірити,чи не заважатиме ця річ людям.
І зовсім не потрібно боротися за місце.
Мова — це душа народу. Дитина росте, чує першу казку, першу пісню, сама лепече ту казку й пісню і розводить свій квітник слів, що.чим далі, тим розростається і все пишніше буяє. В її свідомість разом із материнським словом уходять звичаї свого оточення, через оповідання близьких вона довідується про діла своїх дідів і прадідів, про подвиги народних героїв минулого. Картини рідної природи з усіма її особливостями, враження від них, виражені словами, уходять у свідомість, у душу людини з тим емоційним забарвленням, яке дав їм народ у своїх піснях, казках і приповідках.
Люби свою мову, плекай і дбай про неї.<span>
</span>
Якщо я правильно зрозуміла, то потрібно змінити слово за минулим часом, теперішнім часом та майбутнім...Ну ось: минулий час-синів(синіла, синіло); теперішній час-синіє; майбутній час-синітиме.
