В тютчевской лирике нередко движение связывается с водой. Возникновение этой пары легко объяснить. Вода для поэта – источник жизни, следовательно, и движения. Иногда лирические герои стихотворений Федора Ивановича разговаривают с водой, что можно наблюдать и в рассматриваемом тексте. В финале произведения «Какое дикое ущелье!..» человек напрямую обращается к ключу: «…Попробуй, каково у них!».
Стихотворение соединяет в себе черты пейзажной и философской лирики. В нем поэт говорит о главном смысле человеческого бытия. Подвиг индивида заключается в том, чтобы научиться жить на земле отведенный срок, не падая духом. Путь наверх представляет собой пожизненный труд. Поднимаясь на вершину, лирический герой стремится познать скрытые начала бытия, уйти в иной мир, отказаться от страстей.
У Франції на початку 18 століття сам король носив на грудях квіти
картоплі, королева прикрашала ними зачіску, а страви з картоплі щодня
подавали королю до столу. Щоправда селян довелося привчати до цієї
культури хитрістю. Коли картопля достигала, навколо полів ставили
охорону. Думаючи, що охороняють щось цінне, селяни нишком викопували
картоплю, варили її і їли.
В Росії картопля приживалася з величезними труднощами. Селяни вважали за
гріх вживати привезених невідомо звідки чортових яблук і навіть під
страхом каторги відмовлялися їх розводити. У 19 столітті виникали
картопляні бунти. Пройшло чимало часу, поки в народі зрозуміли, що
картопля смачна і поживна.
Цей овоч використовують для приготування легких закусок, салатів, супів,
і других страв. Картопля містить білки, вуглеводи, калій, баластні
речовини, вітаміни А, В1, с. У 100 г картоплі є 70 калорій.
Дика картопля за декілька тисяч років до нашої ери мала велике значення
у житті перших поселенців Анд. Страва, яка рятувала від голоду цілий
народ, називалась “чуньо” і готувалась з проморожених, а потім
просушених картоплин дикої картоплі. В Андах до цього часу індійці
бережуть прислів’я: “Сушене м’ясо без “чуньо” подібне до життя без
кохання”. Воно слугувало також одиницею обміну у торгівлі (“чуньо”
міняли на квасолю, кукурудзу і т.д.)
“Чуньо” було двох видів - біле (“тунта”) і чорне. Рецепт “чуньо”
приблизно такий:
картоплини розсипали під відкритим небом і залишали мокнути під дощем,
сохнути під сонцем та підмерзати ночами під час приморозків; для
швидкого видалення вологи картоплини після відтавання розкладували в
місці, яке продував вітер і обережно перетоптували ногами. Щоб шкірка з
картоплин краще злазила, їх вміщували поміж спеціальними сиром’ятними
шкірами;
коли готували чорне “чуньо”, почищені у вищеописаний спосіб картоплини
промивали водою, а коли готували “тунта”, то картоплини на декілька
тижнів опускали у басейн з водою, після чого залишали для остаточного
просушування на сонці і вітру. “Тунта” зберігало форму картоплини і було
дуже легке.
Після такої обробки дика картопля втрачала гіркий присмак і довго
зберігалася. Якщо виникає бажання смакувати дикою картоплею, рецепт до
Ваших послуг.
Вперше європейці, а точніше іспанці, спробували “мучне коріння хорошого
смаку” лише в середині 16 століття в Перу і назвали його трюфелем. Проте
ця знахідка не досягнула берегів Європи. Пізніше іспанські та англійські
кораблі робили зупинки біля берегів Чілі і запасались картоплею. Звідти
перші картоплини потрапили в Іспанію, а тоді в Італію.
В Європі картопля приживалася важко. Не беручи до уваги те, що іспанці
першими з європейців познайомилися з цією культурою, Іспанія була
останньою країною в Європі, що по-справжньому оцінила овоч. У Франції
перші згадки про обробку картоплі датовані 1600 роком; її поширення
натрапляло на багато перешкод аж до 18 століття.
Это стихотворение преподает урок о жизни. Оратор в стихотворении инструктирует своего сына о том, что делать и не делать чтобы получить или наследовать землю пока он становится мужчиной
Рассказ Астафьева «Конь с розовой гривой» заставляет улыбнуться над проделкой главного героя и оценить замечательный урок, который преподала бабушка своему внуку. Маленький мальчик отправляется собирать землянику, и бабушка обещает ему за это пряничного коня с розовой гривой. Для тяжелого полуголодного времени такой подарок просто великолепен. Но мальчишка попадает под влияние своих друзей, которые съедают свои ягоды и его упрекают «в жадности» .
Но за то, что ягоды так и не были собраны, последует суровое наказание от бабушки. И мальчишка решается на мошенничество — он набирает в туесок травы, а сверху закрывает ее ягодами. Мальчик хочет утром признаться бабушке, но не успевает. И она уезжает в город, чтобы продать там ягоды. Мальчик боится разоблачения, и после возвращения бабушки он даже не хочет идти домой.
Но потом возвратиться все-таки приходится. Как стыдно ему слышать сердитую бабушку, которая уже рассказала всем вокруг о его мошенничестве! Мальчик просит прощения и получает от бабушки того самого пряничного коня с розовой гривой. Бабушка преподала своему внуку хороший урок и сказала: «Бери, бери, чего смотришь? Глядишь, зато еще когда обманешь бабушку... » И действительно, автор говорит: «Сколько лет с тех пор прошло! Сколько событий минуло! а я все не могу забыть бабушкиного пряника — того дивного коня с розовой гривой» .
В своем рассказе автор говорит об ответственности человека за свои поступки, о лжи и мужестве признать свою неправоту. Каждый человек, даже маленький ребенок, несет ответственность за свои действия и слова. Маленький герой рассказа пообещал бабушке собрать ягод, значит, должен был выполнить свое обещание. Главный герой рассказа просто не осознает всей необходимости держать свое слово перед бабушкой. И страх наказания заставляет его решиться на обман. Но этот обман больно отдается в сердце мальчика. Он понимает, что все вокруг вправе его осудить. Он не только не сдержал слово, данное бабушке, но и заставил ее краснеть из-за его обмана.
Для того чтобы ребенок запомнил эту историю как следует, бабушка и дает ему коня с розовой гривой. Ребенку и так стыдно, а тут еще этот чудесный пряничный конь. Конечно, после этого мальчик вряд ли станет обманывать не только бабушку, но и кого-то еще.
Неправильно поставлен вопрос. Извените ничем помочь не могу
