Вірш „Майбутнє країни - у мріях дитини” Майбутнє країни ятрить мою душуБо серденько рветься від жалю й туги,Тому про свободу я думати мушуПро те, як країну тягти із біди.Для того усій українській громадіПодумати треба про чесність свою,Про те, щоб не тільки брати з держави,А їй помагать попри всяку біду.Я бачу майбутнє в нашій сумлінностіУ сплаті податків в країні своїй,Щоб воїни наші одержали в дійсностіІ зборю, і одяг для здійснення мрій.Бо саме вони, наші славні героїВиносять у серці надію єдину:Вигнати вбивць із землі дорогоїЙ вернутися в любу свою родину.Якщо, підприємцю, ти любиш країну-Сплачуй податки в державну казнуЩоб мати твоя і дівча-сиротинаМогли у достатку долати журбу.А мрія моя - це квітуча країна,Це посмішки друзів і рідних моїхЦе радість і мир, і навчання спокійне,<span>Це ласка Господня для усіх живих.</span>
Сьогодні до школи я прийшов дуже сонний,бо готувався до контрольної роботи;
Осінній день дуже короткий, але дуже красивий.
Годинник - найважливіша річ у житті.
Тарас Шевченко - письменник,якого ми ніколи не забудемо.
Вінниця,на мою думку,найблагородніше місто України.
Настала довгоочікувана сніжна зима. Принесла вона з собою вітри, снігопади, хуртовини, бурі. З настанням грудня розпочинається найкоротші дні в році і найдовші ночі. Сніг пішов ввечері. Сніжинки були були пухнастими і м'якими, як бавовна. Сніг покрив своєю білою ковдрою поля, ліси, міста і села. Чародійка-зима нарядила дерева в важкі снігові шуби. Діти радіють довгоочікуваній зимі. Адже можна кататися на санках, лижах, ковзанах, ліпити снігову бабу. Я радію приходу зими. Вона приносить Новий рік. Ми вдома наряджаємо ялинку.
називний- тисяча шіст сот п,ятдесят чотири
родовий-тисяча шіст сот п,ятдесят чотири
давальний-тисяча шіст сот п,ятидесяти чотирьом
знахідний-тисяча шіст сот п,ятдесят чотири
орудний-тисяча шіст сот п,ятидесяти чотирма
місцевий-в тисячі шіст сот п,ятидесяти чотирьох
кличний-тисяча шіст сот п,ятдесят чотири!
1)працювати
2)Дякую,
3)став на декілька годин моїм
4)виблискувала роса
