Ім'я Марусі Богуславки відомо нам з української народної думи. Думи – це оригінальний за формою та виконанням витвір українського народу, і серед них «Дума про Марусю Богуславку» вважається найбільш довершеною. Основна тема думи – доля полоненої дівчини-українки Марусі, яка навіть ставши жінкою турецького хана, серцем своїм залишається вірною Батьківщині.
Сюжет думи простий – до козаків, що сидять у турецькій в’язниці, приходить Маруся Богуславка та сповіщає, що наступного дня християнські землі святкують Великдень. І коли козаки впадають у відчай від того, що й не знають, який великий день наближається, й не зможуть його святкувати як годиться, Маруся заспокоює їх. Вона обіцяє, що хан поїде та віддасть їй ключі, тоді Маруся буде «… до кам'яної темниці прибувати, отвирати, вас, бідних невольників, а з кам'яної темниці випускати». Усе, про що просить Маруся, так це щоб козаки заїхали до її рідного місця побачитися з її батьками. Дівчина переказує їм, щоб вони не збирали грошей на її визволення, бо вже вона «потурчилась, побусурменилась для розкоші турецької, для лакомства нещасного». Із цим слів ми розуміємо, що зовсім не солодке її життя в Туреччині, проте чи є в неї вибір?
Чи є Маруся зрадницею рідної землі? Я вважаю, що ні. Тому що зрадник – це той, хто свідомо зраджує когось, а Маруся – лише жертва обставин. Що може зробити дівчина проти воїнів? Вона може лише чинити опір та заплатити за це життям. Чи це розумно? Адже життя людини – це найвища цінність, і кожен має право жити. Маруся приймає рішення не губити себе, а зробити для Батьківщини те, що в її силах – випустити на волю козаків. Це засвідчує її патріотизм. Вона розуміє, що це може дорого їй коштувати, але Богуславка – мужня дівчина. Багато мужності треба й для того, щоб пристосуватися до нового життя. Нелегко бути патріоткою, коли ти сама є бранкою і твоє життя залежить від іншої людини.
Маруся могла би втекти з козаками, проте це вже було б зрадою довір’я «пана турецького», свідомий обман. І на це Маруся не здатна. Також ми бачимо, що в душі вона завжди любитиме рідний край, своїх батьків. Тож, я вважаю, вчинки Марусі розкривають її чесну, мужню натуру, не здатну на підлі вчинки та зраду.
<span>
</span>
<span>розрісся [розр'іс':а] 8 букв, 7 звуків, 3 склади. Схема: - 0 - = 0 =: 0
</span>[р] приголосний, сонорний, твердий, <span>
[о] голосний, лаб., ненаголош.
[з] приголосний, дзвінкий, твердий,
</span>[р'] приголосний, сонорний, м'який, <span>
[і] голосний, лаб., наголош.,
</span><span>[с':]
приголосний, глухий, подовж.,м'який,
[а] голосний, нелаб., ненаголош.</span><span>
</span>трильйон <span>[трил'йон] 8 букв, 7 звуків, 2 склади. Схема: - - 0 = = 0 -
</span>[т] приголосний, глухий, твердий, <span>
[р] приголосний, сонорний, твердий,
[и] голосний, нлаб., ненаголош.
[л'] приголосний, сонорний, м’який,
[й] приголосний, сонорний, м’який,
[о] голосний, лаб., наголош.,
</span>[н] приголосний, сонорний, твердий,
<span>
торф'яний </span>[торфйаний] 8 букв, 9 звуків, 3 склади. Схема: - 0 - - = 0 - 0 =
[т] приголосний, глухий, твердий,
[о] голосний, лаб., ненаголош.,
[р] приголосний, сонорний, твердий,
[ф'] приголосний, глухий, м'який,
[а] голосний, нелаб., ненаголош.
[н] приголосний, сонорний, твердий,
[и] голосний, нлаб., ненаголош.
[й] приголосний, сонорний, м’який,
Одне безсердечне слово зносить, ніби розчерком пера, споруди гарних і безкорисливих намірів, які розквітли в серці.
Налюбитися налітатися попід хмарами над подушками душі зрушити і окрушини неба мучити йти слизькою не ...