<span>Символ невообразимых богатств.</span>
Н. в. шістсот чотириста одинадцять
Р. в. шестиста чотириста одинадцяти
Д. в. шестистам чотириста одинадцяти
Зн. в. Як Н. в. або Р. в.
Ор. в. шестистами чотиристами одинадцятьма
Н.випадок Р.Випадку Д.випадку,випадкові Зн.випадок Ор.випадком М.на/у випадку,випадков<span>і К.випадку</span>
Іменник - це частина мови, що відповідає на питання хто? що? ( Стіл, дівчинка, ручка);
Іменники змінюются за числами та відмінками ( однина: учень, множина: учні; н.в. хто? що? учень; р.в. кого? чого? учня; д.в. кому? чому? учневі, учню; зн.в. кого? що? учня; ор. в. ким? чим? учнем; м.в. на кому? на чому? на/в учні, учневі; кл.в. не має питання, учню).
Типи зв'язку слів у словосполученні: узгодження - слова в словосполученні узгоджуюются в роді, числі та відмінку; головним словом виступає іменник або будь яка інша частина мови у значенні іменника,а залежними словами можуть бути прикметники, дієприкметники, займенники, числівники (Їстівні гриби, зрубане дерево, сьомий день). керування - головне слово (дієслово) вимагає від залежного (іменник або інші частини мови у значенні іменника) форми певного відмінка (підійти до столу, берег моря). Прилягання - залежне слово має незмінну форму і поєднується з головним тільки за змістом; найчастіше прилягають прислівники, дієприслівники, інфінитиви (зібралися вранці, йшли співаючи, звелів атакувати). Іменники синоніми: Батьківщина - родина;
Іменники антоніми: початок-кінець;
Іменник у речені може виступати як підмет, присудок, обставина, доповненням.
Сподіваюсь, чимось допомогла)
чимось допомогла)
Н. тисяча вісімсот сорок два
р. тисячі восьмисот сорока двох
д. тисячі восьмистам сорока двом
зн. тисячу вісімсот сорок два
ор. тисячею вісьмастами сорока двома
м. (на) тисячі восьмистах сорка двох